2021/03/22
шість історій ЛГБТК+ голосами публічних людей
Кампанія «Музей прийняття. Харків» стосується підтримки ЛГБТК+ харків’янок та харків’ян, які наразі залишаються закритими щодо своєї орієнтації в суспільстві та навіть з найближчими.
Ми розповіли шість особистих анонімних історій від ЛГБТК+ людей, озвучені голосами публічних людей. Кожна історія насичена духом мужності, сили та надії, адже ці люди неодноразово стикалися з несправедливим ставленням, агресією чи навіть відкритим насильством в суспільстві через їх сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
подарувала голос історії лесбійки Даші, яка є професійною спортсменкою. Кар’єра чи особисте життя, що б з цього обрали ви?
«Я лесбійка, я б хотіла відкритися, адже завжди краще бути чесною, але це може миттєво зламати усе моє життя».
— актор у «Театр 19», музикант та волонтер. Особиста історія дідуся-гея, який прожив не своє життя, видаючи себе за того, ким насправді не є.
«Я ніколи не зможу розповісти людям, яких я люблю, – дружині, моїм дітям, друзям – про те, хто я. Я потерплю ще. Коли я помру, про те, ким я є насправді, буде знати тільки та незнайомка з ЛГБТ-спільноти, якій я зателефонував, аби хоч раз в житті вимовити правду про себе».
— актор і актор і режисер театру «НАФТА». Фрагмент розкриває гея-військового, який навіть під загрозою смерті на бойових позиціях не зміг відкрити про себе правду.
«Я патріот. Але навіть там, де смерть ближче ніж на крок я не міг бути собою. Бо геї не можуть бути солдатами. Бо геї – теж вороги».
— співзасновниця ресторану «Сніг на голову» та charity-менеджерка «Кураж Базару» розповіла про лесбійку-прочанку, що пройшла дорогою святого Якова.
«Ми з моєю дівчиною — щаслива родина. Христос би пишався нами: ми разом і в радості, і в лиху. В моєму серці і Бог, і любов».
що постійно мусить протистояти упередженому суспільству, відкритому насильству і коментарям на кшталт «А жінкою ти був би краще». Озвучив розповідь психолог-психотерапевт — Максим Жидко.
«Багато людей взагалі вважає, що таким як я не треба існувати, що ми помилка яку треба виправити. Вони вважають, що я не людина, що моє життя неважливе».
харківської письменниці, журналістки та блогерки. В епізоді йдеться про лесбійку, мати якої безупинно намагалася її вилікувати.
«Мені 49 років і я лесбійка. 20 років тому моя мама заплатила охоронцеві заводу, де тоді працювала, за те, щоб він мене зґвалтував. Ну, щоб я стала… нормальною».
Креативна агенція «Arriba!» вірить у потужність сміливих ідей, так і народилася думка про кооперацію, щоб відкрито розповісти про тих, хто не може це зробити самостійно. Кожен відеоролик починається з камінг-ауту, показуючи видимість спільноти та важливість руйнування забобонів у суспільстві.
«Музей прийняття.Харків» — це частина національної кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТК+ людей «Різні.Рівні». Відео створені командою ГО «Сфера», ХарківПрайду у партнерстві з креативним та стратегічним агентством Arriba! за сприянням Національного Демократичного Інституту в Україні та урядів Великобританії, Швеції та Канади.
