© Сфера 2008 - 2009 гг.
© Черныгина В.
- дизайн сайта
Все права защищены Законом Украины "Об авторском праве и смежных правах". Использование материалов допускается с разрешения авторов и обязательной ссылкой на web-сайт ХЖО "Сфера".

На сайте использованы фото известных моделей и фотографов. Все фото взяты из открытых источников.
 
 




Де і Чому погано бути жінкою 1 .


© Olivia Ward, журналістка з іноземних питань
переклад Катана, Шаригіна А.Б.


      Образ жінки 21 століття – успішна, впевнена, випромінююча красу та здоров’я.
      Але для багатьох з 3,3 мільярдів представниць «прекрасної статі», які є на нашій планеті, досягнення ери кібернетики так і залишаються недосяжними, - передає Newsland. Жінки досі зазнають вікове насильство, пригнічення, ізоляцію, примусову безграмотність та дискримінацію.
      «Це відбувається всюди», - коментує Таїна Бієн-Єйм, виконавча директорка нью-йоркської Equality Now (Рівність Тепер). «Не існує жодної країни, де жінка могла б почуватися у повній безпеці».
      Не дивлячись на реальний прогрес у сфері прав жінки по всьому світу – покращення законодавства, політичну участь, освіту та появу ресурсів – основними залишаються проблеми, що переслідують жінку крізь століття. Навіть у просунутих країнах існують зони завдання страждань, де жінки не захищені та потерпають від агресії.
      У деяких країнах, найчастіше, бідних та конфліктних, такий рівень насильства, що життя жінки є нестерпним. Багатші чоловіки можуть обтяжувати ситуацію репресивним законодавством або приховувати проблеми найвищої пріоритетності. А жінки-біженки у будь-якій країні вкрай уразливі.
      Проблеми так широко розповсюджені, що навіть складно вказати найжахливіші місця на планеті для жінок. Деякі анкетування говорять про складності, пов’язані із якістю життя, інші – за індикаторами здоров’я. Групи з прав людини наголошують, що у деяких країнах рівень порушень такий критичний, що вбивство вважається рутинною практикою.
      Рівень грамотності – один із найяскравіших показників статусу жінки у країні. Шеріл Хотчкісс, учасниця кампанії Міжнародної Амністії з прав жінки у Канаді, говорить, що просто розбудова навчальних закладів не вирішує проблему рівної освіти. «Існує велика кількість перешкод до отримання освіти жінками, - говорить вона, - власне освіта може бути вільною та доступною, але батьки не відпустять своїх доньок до школи, якщо є небезпека, що тих викрадуть та зґвалтують».
      Здоров’я – наступний ключовий показник, включаючи турботу про вагітних жінок, яких іноді силоміць затягують у ранні шлюби та виношування дітей. Треба також взяти до уваги показники із ВІЛ/СНІДу – знову ж таки, немає повної статистичної картини з цього питання. «У одного рідкого озера у Замбії я зустрів жінку, яка не сказала чоловіку, що вона ВІЛ-позитивна», - говорить Девід Морді, генеральний директор «Врятуй Дітей» (Канада). «Вона однаково жила на волосинку від смерті із-за відсутності дітей. Якщо вона сказала б йому і про це, її би вислали з острову і відправили б одну жити на континент. Вона відчувала, що у неї немає вибору, тому що у неї зовсім немає авторитету».

      Надати силу жіночому голосу означає великий поштовх до покращення рівня її життя у будь-якій країні. У найбідніших країнах Африки або у найрепресованіших країнах Середнього Сходу та Азії, дефіцит можливості управляти власним життям вбивчо впливає на життя жінок із раннього дитинства.

      10 КРАЇН, У ЯКИХ ЖІНКОЮ БУТИ НАЙГІРШЕ:

1.

Афганістан: в середньому, тривалість життя афганської жінки – 44 років – це на один рік менше, ніж у афганських чоловіків. Після трьох десятків років війни та релігійних репресій, переважна більшість жінок безграмотні. Більше половини усіх наречених не досягли 16 років. А кожні півгодини одна жінка помирає, народжуючи дитину. Домашнє насильство розповсюджене до такої міри, що 87% жінок визнають, що потерпають від нього. З іншого боку, просто неба залишається близько мільйона удів, які змушені заробляти на життя проституцією. Афганістан – єдина країна у світі, де рівень самогубств жінок вищий за рівень самогубств чоловіків.
2.

Демократична Республіка Конго: у східній частині ДРК знову запалала війна, яка уже відібрала 3 мільйона життів. Жінки у цій війні знаходяться на лінії фронту. Зґвалтування такі розповсюджені та жорстокі, що слідчі ООН називають їх безпрецедентними. Багато жертв гинуть, інші заражаються ВІЛ та залишаються із своїми дітьми. Жінки змушені перейматися пошуками їжі та води – тому вони іще частіше потерпають від ґвалтувань. Не маючи ані грошей, ані транспорту, ані зв’язків, у них немає надії на спасіння.

3. Ірак: вторгнення США з метою «звільнити» країну від Саддама Хусейна повергнуло жінок у пекло сектантського насильства. Рівень грамотності – колись найвищій серед арабських країн, сьогодні – найнижчий – сім’ї жахаються відправляти дівчат до школи – їх можуть викрасти та зґвалтувати. Жінки, які раніше працювали – тепер сидять вдома, щоб уникнути насильства та ганьби. Більше мільйона жінок були виселені із своїх домівок, і мільйони не мають можливості навіть заробляти собі на життя.
4. Непал: ранні шлюби та пологи виснажують жінок, які до того ж мають вкрай погане харчування. Кожна двадцять четверта жінка гине під час вагітності або пологів. Якщо дівчину не взяли заміж, її можуть продати до досягнення нею повноліття. Якщо вдова отримує прізвисько «бокши», що означає «відьма», вона стикається з вкрай жорстоким відношенням та дискримінацією. Крім цього, громадянська війна між урядом та повстанцями-маоїстами змушує жінок вступати у партизанські загони.
5.

Судан: не дивлячись на те, що суданські жінки отримали невеликі покращення завдяки реформістським законам, положення жінок Дарфура (захід Судану) тільки погіршилося. Викрадення, зґвалтування та насильницькі виселення, які практикуються тут з 2003 року, зруйнували життя більш, ніж мільйону жінок. Джанджавіди (суданські бойовики) використовують регулярні ґвалтування у якості демографічної зброї і добитися правосуддя жертвам таких зґвалтувань – практично не можливо.

6.

Гватемала: жінки нижчих бідніших верств потерпають від домашнього насильства, ґвалтувань та мають другий рівень захворювань на ВІЛ/СНІД у Південній Африці. У країні квітне епідемія жахливих не розслідуваних убивств, у яких гинуть сотні жінок. Поряд з тілами убитих жінок знаходять записки, переповнені ненавистю та нетерпимістю.

7.

Малі: одна із найбідніших країн світу. Не багатьом жінкам вдається уникнути болісного обрізання статевих органів, багатьох примушують вступати у ранні шлюби, одна із десяти жінок гине під час вагітності та пологів.

8.

У племінних прикордонних районах Пакистану жінки потерпають від групових зґвалтувань у якості покарання за злочини чоловіків, але іще більше розповсюджені вбивства «честі» та нова хвиля релігійного екстремізму, яка націлена на жінок-політикинь, працівниць організацій із захисту прав людини та юристів.

9.

У Саудівській Аравії, яка багата на нафту, до жінок ставляться як до довічних утриманок під опікою родича-чоловіка. Вони не мають права керувати автомобілем та спілкуватися на вулиці з чоловіком. Жінки Саудівської Аравії змушені вести строго обмежене життя та потерпати від суворих покарань.

10.

Сомалі: війна, яка розпочалася у столиці – м. Магадішо, поставила жінок під удар, не дивлячись на те, що вони завжди вважалися оплотом сім’ї. Зараз жінки потерпають від щоденних зґвалтувань, страждають від загрозливо поганого догляду під час вагітності та нападів озброєних бандитів.



«Потенціал жінок визнаний на міжнародному рівні, - говорить генеральна директорка Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я Маргарет Чен, - цей потенціал не буде реалізовуватись до тих пір, поки не покращиться існуюче положення – часто жахливе – у країнах та спільнотах. Занадто багато комплексних факторів, які мають коріння у соціальних та культурних нормах, продовжують перешкоджати можливості жінок та дітей досягати своїх потенційних можливостей та використовувати соціальні досягнення».



«Бонус» від перекладачів.
      Переклавши цю статтю українською, ми зацікавилися подробицями цього питання – цифрами, подіями та коментарями щодо положення жінок у зазначених країнах. От що нам удалося знайти на новинних сайтах та сайті організації «Міжнародна Амністія в Україні»:


1.

Афганістан: між іншим, ми знайшли витримки із статті у британській газеті «Індепендент» про жіноче відділення афганської тюрми. Більшість жінок відбувають там двадцятирічний термін за те, що ЇХ ЗҐВАЛТУВАЛИ. Менша частина – за те, що втекли від батьків із коханими чоловіками. Афганський закон не розмежовує кохання та жорстоке насильство. Вина у всіх випадках лежить на жінці – ба, навіть, на дівчинці, тому що більшість «злочинок» не досягли навіть шістнадцяти років. Представник служби безпеки Афганістану відкрито підтримує ісламський закон, який не розрізняє добровільний секс і ґвалтування. Комітет із прав людини та урядовий департамент жінок наполягають на зміні мусульманських уявлень про те, що жінка – людина другого сорту, недолюдина. Але цього навчають чоловіків навіть у мечетях Європи. Іще деякі цифри – з 87% жінок, які потерпають від насильства у родині, половина зазнає сексуальних знущань; у 60% випадків шлюби укладаються насильно, без згоди жінки, хоча законом це і заборонено. Афганці часто розплачуються неповнолітніми доньками за здійснені власні злочини або виплачують ними борг. Крім цього, виявляється, що особливо жорстоке відношення викликають афганські жінки з європеоідними рисами – народжені від багато чисельних військових інших країн (здебільшого, радянських), які воювали в Афгані.

2.

ДРК: тут насильство над жінками набуло таких масштабів, що може бути віднесене до категорії військових злочинів або злочинів проти людяності (із заяви Спеціальної доповідачки ООН із проблем насильства над жінками, професорки Якін Ертюрк після десятиденного візиту до ДРК). У Конго не просто ґвалтують жінок на очах родичів та сусідів. Є приклади, коли чоловіків під страхом смерті примушують ґвалтувати власних матерів, сестер, доньок. Не дивлячись на те, що в липні 2006 року конголезький парламент схвалив закон, спрямований на припинення сексуального насильства, проте на практиці не було вжито рішучих заходів із його реалізації.

3.

Ірак: про становище жінок пишуть небагато, але, зокрема, що все в іракських жінок добре. Ну, майже все. В іракському парламенті є квота присутності жінок – 25%. Нещодавно вони об’єдналися у єдину фракцію, незалежно від політичної сили, яку вони представляють. Є інша інформація – про те, як використовують жінок-самогубок на свою користь терористи – в ісламських країнах мало хто з чоловіків дозволить собі обшукати жінку, а жінок-поліцейських замало – отже, жінці у «поясі шахіда» легше перетнути кордон. Образ «жінки-сепаратистки» підноситься багато чисельними угрупуваннями та протиставляється жіночому «гламуру» («Я шукала інших, як вона, але я знайшла лише телеведучих, балерин і співачок... жінки, які беруть участь в джихаді в наші дні, увійдуть до Історії», - написала якась іракська жінка для одного з веб-сайтів).

4.

Непал: найбільше про непальських жінок пишуть у зв’язку з тим, як вони цього року голими викликали дощ у полях. Попре це нам вдалося знайти іще дещо – наприклад, це одна з не багатьох країн, де тривалість життя жінки, нижча за чоловікову. Народження дівчинки у непальській сім’ї – нещастя – їх годують гірше за хлопчиків, а потім протягом всього життя дискримінують. Протягом останніх років становище жінки, принаймні, формальне, типу покращилося – відмінили закон, за яким чоловік міг покинути жінку, якщо та не завагітніла протягом 10 років (навіть якщо безпліддя - чоловікове); недавно непальськім жінкам, молодшим за 35 років надали право (увага!) самостійно отримувати паспорт; Верховний суд Непалу, між іншим, заборонив «дискримінацію» жінок під час менструації – раніше у цей період жінок закривали у брудних сараях, погано годували та ображали...

5.

Судан: інформації дуже мало і вона, в основному, свідчить про поодинокі випадки відношення до жінок – ніякої статистики з цього питання ми не знайшли. Наприклад у 2007 році у цій країні засудили до побиття камінням двох жінок, яких звинуватили у подружній зраді. У жінок, зрозуміло, не було адвокатів, але їм навіть не надали перекладача, хоча їхні рідні мови – мови етнічних груп Судану.

6.

Гватемала: для інформації - навесні цього року країна – одна з трьох – доповідала від Ради ООН щодо дотримання прав людини (зокрема, жінок) в Україні. Далі у вигляді мозаїки. У Гватемалі легалізована проституція, але половина загиблих жінок та дівчат – повії. У цій країні, не маючи роботи, жінки змушені якось заробляти собі на життя – за народжену та покинуту дитину гватемальський уряд дає 60 доларів, а всиновлення гватемальської дитини за чи не найпростішою процедурою у світі коштує від 25 до 40 тисяч доларів. Розповсюджені випадки, коли члени банд ґвалтують жінок (у тому числі повій), а потім примушують їм продати дитину. Жінки тут на стільки не грамотні і їх легко обдурити – вони не орієнтуються навіть за межами свого селища. «Гватемальський синдром» - словосполучення стало ідіоматичним та означає проголошення неконституційним всього, що спрямоване на захист прав.

7.

Малі: зовсім мало інформації. За даними ЮНЕСКО, Малі належить до країн із найнижчим рівнем відвідуваності початкової школи дівчатками. Серед населення – лише 20% - грамотні жінки. На одному з російських сайтів ми зустріли позицію, що малійські жінки мають навіть більший вплив на стан країни, ніж чоловіки, і що «жіноче питання» – у республіці Малі – тема, якою спекулюють європейці.

8.

Пакистан: здається країною суперечливого ставлення до жінки. У зв’язку з цією країною пригадується жорстоке вбивство лідерки опозиційного пакистанського руху у грудні 2007 року. Пізніше, у березні 2008 року, вибір на посаду спікера парламенту жінки. В своєму інтерв’ю Надзвичайний та Повноважний Посол Ісламської Республіки Пакистан в Україні Газанфара Алі Хана говорить про рівність чоловіка і жінки в ісламському законодавстві країни. Він наголошує, що «іслам гарантує рівність для жінок і навчає ставитись до жінки краще, ніж до чоловіка. Оскільки жінки є слабшою статтю, то про них потрібно піклуватися. Гляньте на статус жінки. Вона є матір’ю, дочкою, сестрою чи дружиною...». Поряд з цим ми прочитали, що у Пакистані поширені ґвалтування та побиття жінок-не мусульманок чоловіками з того приводу, що вони не дотримуються норм мусульманських вимог до жінки (зокрема, ходять без хусток). Крім цього, культурно склалося так, що жінка винна з народження – у тому, що вона народилася, що вона відчуває, якщо вона розлучилася із чоловіком, якщо її діти не досягли успіхів.

9.

Саудівська Аравія: кожна саудівська жінка, незалежно від віку повинна мати чоловіка-гаранта, яким може бути батько, чоловік або інший член її сім’ї. Без дозволу чоловіка жінка не може піти навчатися, влаштуватися на роботу, виїхати з країни. Узагальнюючи, говорять, що жінка Саудівської Аравії до цього часу має права дитини, а опіка над жінкою, якої вимагають ісламські закони, має тотальний характер. Ми також знайшли інформацію про використання фізичних покарань до жінок за злочини сексуального характеру (наприклад, зустріч просто неба із чоловіком, який не є членом її родини). Задля справедливості треба сказати, що чоловік у цьому випадку отримує аналогічне покарання.

10.

Сомалі: дійсно роздирають війни. Від цього страждають морально, психічно, фізично та фізіологічно жінки, чоловіки, діти. Ситуацію ускладнюють бойовики Сомалі – своїми жорстокими розправами вони змушують країни відмовлятися від надання миротворчої допомоги мирним жителям. Хвилею жахливого шоку пролунала недавно історія про те, як сомалійська влада забила камінням тринадцятирічну дитину, зґвалтовану трьома чоловіками. На додачу головний міліціянт Сомалі сказав, що дівчина сама просила такого покарання, а її, начебто, довго відмовляли.



Коментарі - зайві.

___________________________________________________________________________________________
1 Текст взятий тут: http://www.thestar.com/News/World/article/326354