© Сфера 2008 - 2009 гг.
© Черныгина В.
- дизайн сайта
Все права защищены Законом Украины "Об авторском праве и смежных правах". Использование материалов допускается с разрешения авторов и обязательной ссылкой на web-сайт ХЖО "Сфера".

На сайте использованы фото известных моделей и фотографов. Все фото взяты из открытых источников.
 
 




Перша частина.
Положення геїв та лесбійок в Україні та в інших країнах Центральної та Східної Європи.




Маймулахін Андрій («Наш Світ», Україна, м. Київ)
Загальна вступна доповідь щодо актуального стану сучасного ЛГБТ-руху в Україні.

Шаригіна Анна («Сфера», Україна, м. Харків)
Одна з основних тез доповіді у тому, що власне лесбійського руху як такого в Україні поки що немає – він або молодий, або мало чисельний і, найчастіше, не має ідеології.
Доклад Анны ШарыгинайТекст доповіді повністю (рос.)

Чернявський Олександр («Гей-Альянс-Черкаси», Україна, м. Черкаси)
Я сприйняла його промову більше, як емоційну, ніж інформаційну. Хоча, напевне, наводилися об’єктивні приклади та цифри щодо дискримінативного характеру українського законодавства, державного устрою та поведінки більшості людей. Запам’ятався приклад про те, що у лікарні одностатевий партнер не зможе здійснити вплив на лікування, або навіть бути поряд із хворим партнером (наприклад, у хірургічні відділення дозволяють заходити тільки родичам).

Лавут Олена та Земко Віолета (лесбійська багатодітна сім’я, Україна, м. Сімферополь)
Розповіли особисту історію – суб’єктивну, емоційну та дуже щиру. Приїхали на захід з дітьми – усіма чотирма:) Діти від попередніх шлюбів – по двоє у кожної. У Олени колишній чоловік – гей, у Віолети – ситуація була складніша.
Говорили про важливість державного статусу для їхнього подружжя.
Другого дня конференції дівчата давали інтерв’ю для каналу «Интер», їх повинні були показувати ввечері. Вони говорили, що сильно хвилюються щодо такого публічного камінг-ауту – одна з них учителька, друга – лікар. Після інтерв мені здалося, що вони виглядали наляканими, втомленими, але я не помітила жалю у їхніх очах. Сподіваюся, що у вас все добре, дівчата!
Думаю, згодом, їх історія стане «притчєй во язицех» для усієї лесбійської спільноти.

Касянчук Максим («ДонбасСоцПроект», Україна, м. Донецьк)
Як потім мені відрекомендувала пані Гейдар пана Касянчука, «геній вітчизняної академічної гейської думки». Зробив аналіз літератури з ЛГБТ-питань. Говорив про те, що літератури недостатньо ані якісно, ані кількісно.
Текст доповіді та презентація на веб-сторінці пана Касянчука (рос)

Бієдрон Роберт («Кампанія проти гомофобії», Польща, м. Варшава)
Вислухавши всі попердні доповіді українських лгбт-активістів, зазначив, що ситуація відносно гомофобії у Польщі дуже схожа із українською. Розповідав смішні приклади із руху протидії «гомосексуализму» - наприклад те, що у Польщі серйозно намагалися проаналізувати образ одного з телепузиків (Тінкі-Вінкі) щодо того, чи є він носієм образу «гомосексуаліста». Наводив фотографії обкладинки популярного журналу із забавним великим значком заборони сексуального контакту між двома чоловіками.


Сабунаєва Марія та Петров Ігор («Російська ЛГБТ-мережа», Росія, м. Санкт-Петербург)
Досить чітко артикулювали проблеми лгбт-людей у Росії:

  • не завершено процес декриміналізації гомосексуалів: продовжуються міліцейські облави, можливо, збирається база даних гомосексуалів;
  • не реабілітовані жертви 122 статті Кримінального Кодексу РРСР;
  • статті законодавства про заборону дискримінації не розповсюджується на гомосексуалів;
  • відсутня процедура зміни статі – біологічної та юридичної;
  • замовчування проблеми на державному рівні;
  • постійні намагання впровадити у законодавство термін «пропаганда гомосексуалізму»;
  • зірвано фестиваль лгбт-кіно 02 жовтня 2008 року у Санкт-Петербурзі;
  • систематично відмовляють у реєстрації громадських лгбт-організацій; є 2-3 зареєстровані
  • організації, які зареєстрували рішенням суду.

Крім цього, Ігор Петров у рамках загального обговорення, зокрема, говорив про важливість для Росії участі у міжнародних заходах, бо для російських лгбт-активістів на пряму мову із російськими політиками.
Марія Сабунаєва зазначила у своєму виступі у рамках загального обговорення про важливість долучати фемінізм до лгбт-активізму і лесбійського руху, долучатися гей-активістів до різнопланової соціальної роботи. Також мене вразили слова пані Марії щодо того, що чоловіків, засуджених за 122 статтею кримінального кодексу можна хоча б реабілітувати, а жінок, яких не засуджували, а «лікували» медикаментами та шоковою терапією... ну, перед ними можна хіба що вибачитись (сумно посміхається).

Сємєнцов Святослав («Тема», Білорусь, м. Гомель)
Зробив короткий огляд з актуальної ситуації у Білорусі загалом (треба сказати про явну неконгруентність – говорив речі типу «у Білорусі – повна демократія» або «у нас немає порушень прав людини за будь-якими ознаками – у нас – всі рівні, тому нам не потрібні правозахисні організації» і при цьому дуже саркастично посміхався). Загалом на мене доповідь справила глибоке враження своєю неоднозначністю. (Пізніше я узнала іншу позицію щодо становища маргіналізованої меншості у Білорусі – що там відносно опозиційних сил не така й проста політика, тому що президент Білорусії змушений балансувати між західними вимогами та залежністю від російської підтримки.)
Святослав говорив іще про те, що організація «Тема», окрім прав лгбт-людей займається питаннями безпритульних дітей сиріт та просто бездомних громадян.

Ковесі Гіоргії («Лабріс», Угорщина, м. Будапешт)
Розповіла про те, що в Угорщині останні два роки доволі вільно проводяться лгбт-заходи. Зробила досить витриманий аналіз у сфері законодавства щодо прав лгбт-людей. Говорила про те, що у її країні не обов’язково змінювати стать хірургічно – існує процедура юридичної зміни статі. (взагалі, майже всі представники європейських країн окремо зазначали питання тренсґендерних та транссексуальних людей, зокрема, у законодавчих процедурах). Досить спокійно зазначила, що церква виступає активно проти гомосексуалів, але на даний момент вона (церква) не має серйозного впливу на парламент та уряд Угорщини.

Бухучеану Флорин (ACCEPT, Румунія, м. Бухарест)
Ми трохи знайомі із діяльністю пана Флоріна, його організації та становищем ЛГБТ-людей у Румунії із його розповіді під час нашої попередньої зустрічі (переглянути детальніше на веб-сайті ХЖО "Сфера"). Окремо зазначав, що для зміни статі у Румунії необхідно отримати рішення суду (так і не зрозуміла, на чию адресу позов – до природи... чи, може, до Бога ;))

Муляр В’ячеслав та Гавріліца Кристина («ГендерДок-М», Молдова, м. Кишенів)
Розповідав про події пов'язанні з проведенням Прайду у Молдові в цоьму році.



Друга частина.
Форми насильства та протистояння.




Солдатенко Юрій (постраждалий від 122 статті Кримінального Кодексу УРСР)
Два рази засуджений за статтею 122 Кримінального Кодексу УРСР. Невеличкий чоловік, дуже простий, заїкається. Здається, після його розповіді, мені захотілось повіситься:(
Після першого засудження та дострокового звільнення, повернувся до роботи старшим науковим співробітником. Працював у жіночому колективі. Після камінг-ауту на роботі, всі співробітниці одностайно сказали, що не хочуть працювати із ним у одному місці і його було звільнено. (сам себе називав «гомосексуаліст») Закохався у хлопця. Але його примусили одружитися. Довго прожити із дружиною не зміг – пояснив їй усе. Вони мирно розійшлися, але хтось із сусідів доніс у КДБ – його знов відправили до тюрми. Сумна історія простого нещасливого чоловіка.

Заремба Олександр (Інститут етнічних та політичних досліджень ім. Кураса Національної Академії Наук України, м. Київ)
Розповідав про історію питання гомосексуальності у законодавстві та реальності СРСР. Висловив думку, що довгий час соціальний страх перед гомосексуальністю – карну статтю, бази даних, дискримінаційні дії – підтримували як зайвий спосіб маніпулювання суспільством та людьми.

Хочреін Аксел (член ради LSVD, Німеччина)
Розповів про Німеччину – про те, що гомосексуалів жорстко переслідували під час Другої світової війни. До цього відбулося деяке потепління у відношенні соціуму до лгбт-людей. Під час фашистського періоду утискання перейшли до рівня фізичного насильства – багато гомосексуалів були кинуті у концтабори, де носили рожевий трикутник – як ознаку відмінності від інших. Після війни – до 1969 року використовували у Німеччині проти гомосексуалів використовували кримінальний кодекс. З 1945 до 1969 року відбулося близько 50000 судів


Третя частина.
Правничий та політичний контексти.




Бущенко Аркадій (Український Хельсинський союз з прав людини, Україна, м. Харків)
Зазначив на початку доповіді, що основна робота Інституту полягає у складанні щорічних звітів щодо дотримання прав людини в Україні. Основна теза, яку ми запам’ятали, була про те, що тепер в Україні політика примушує чиновників рахуватись із правами людини. Тобто те, що держава декларує курс на євроінтеграцію змушує окремих державних службовців виявляти толерантне ставлення до тих чи інших соціальних явищ.

Кись Зорян (Всеукраїнська мережа ЛЖВ, Україна, м. Київ)
Провів аналіз українського законодавства. Зауважив, що і досі у звітній формі ГосКомСтату України для МВС України є пункт щодо правопорушень, здійснених «гомосексуалістамі». Є припущення, що і досі у МВС України ведеться база даних щодо гомосексуальних чоловіків.

Альохін Олег («ЛіҐА», Україна, м. Миколаїв)
Розповідав про заборону місцевими органами самоуправління на проведення акції 16 травня 2008 року (до Всесвітнього дня протидії гомофобії). Було схоже на наслідки подій навкруги Молдавського гей-прайду. У день проведення акції, про яку було, за законом України, повідомлено міськраду, від останньої надійшов лист про неможливість проведення заходу. Були прецеденти – правники відмовляли у допомозі. До цього часу ніхто не пояснив причин заборони. Організація «ЛіҐА» продовжує намагання відстояти право на мирні зібрання для гомосексуальної спільноти.

Уорнер Найджел («ІЛҐА-Європа», Бельгія, м. Брюсель)
Розповідав про роботу ІЛҐА-Європа, про структуру цієї організації, про місце ІЛҐА-Европа у структурі всієї ІЛҐА. Приділив багато уваги судовій практиці із захисту прав лгбт-спільноти. Наголосив, що розглядаються і продовжують вирішуватися питання з України щодо прав гомосексуальних людей. Рекомендував у правозахисній практиці звертатися до судових справ, де були прийняті рішення на користь лгбт-позивачів / відповідачів. Пропонував звертатися по допомогу та інформувати ІЛҐА-Європа по інформаційну та правову допомогу.

Ван дер Вер Денніс (представник офісу Комісару з прав людини пана Томаса Хаммарберга, Франція, м. Стратсбург)
Запропонував висловити чиновникам стурбованість щодо різниці між їхнім баченням ситуації та проблемами, які турбують активістів/ок суспільних рухів. Говорив про необхідність «турбувати» Комісара з прав людини, ставити питання та стимулювати їх обговорення. Особливо наголошував на Протоколі 12, який було ратифіковано Україною.

Бієдрон Роберт («Кампанія проти гомофобії», Польща, м. Варшава)
Розповів про історію "Параду Рівності" у Польщі. Визначав дати, періоди та події пов'язанні з парадом. Говорив про дні в які не можна проводити парад, такі як, релігійні дні, дні католічних свят.

Петрова Дімітріна («За рівні права», підписантка Джокьякартських принципів, Велика Британія, м. Лондон)
Докладала про процес та сутність Джокьякарських принципів . Зі слів доповідниці, у основі цих принципів покладені права людини, відносно ЛГБТ-людей. Вони коментують та конкретизують права людей відносно сексуальної орієнтації та ґендерної ідентифікації. Прийняття цих принципів обумовлено тим, що у багатьох законодавствах багатьох країн немає конкретизації заборони дискримінації. Зазвичай написано: «забороняється дискримінація за ознакою статі, релігії … та інших ознак (статусів)». І у кожній державі трактується формулювання «та інших ознак» по-різному: у деяких країнах відхрещуються від питань сексуальної орієнтації, якщо виникають спірні моменти. Зазначила, що у цьому документі є деякі суто юридичні недоліки та деякі політичні обмеження (відсутність технічних пояснень, зв’язків із існуючими нормами права). Зараз готується перевидання Джокьякарських принципів, де будуть враховані та виправлені попередні слабкі місця.
Висловила впевненість у тому, що треба окремо виділяти та говорити про проблему дискримінації з ознаки сексуальної орієнтації.

Фішер Джон («Міжнародні об’єднані веселкові суспільства», Швейцарія, м. Женева)
Активно пропонував використовувати ресурси ООН. Передавати Найджелу всі запити та запитання – він буде сприяти їх розгляданню на рівні ООН. Наполягав на наданні інформації європейськім організаціям.


Четверта частина.
Стратегії та партнери.




Васютинський Вадим (Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України, Україна, м. Київ)
Доповідь про психологічні бар’єри соціуму до прийняття гомосексуальних людей (гомосексуальності). Перерахував стандартні міфи соціуму і коментував їх досить стандартно. Наприклад, «існує ризик втягування дітей у сексуальне життя одностатевих батьків» (про страхи щодо всиновлення дітей одностатевими парами). Порівнював гомосексуальність із педофілією. Ну… я не в захваті)(

Марцинюк Тамара (Національний університет «Києво-Могилянська Академія», Україна, м. Київ)
Презентувала проект по роботі з ксенофобними настроями. Проект витікає з матеріалів, розроблених проти антисемітських настроїв, але охоплює різні форми ксенофобії. У цьому проекті пропонується ввести курс уроків толерантності до середньої школи, на яких у дітей буде можливість розглянути особисті історії життя різних людей та зробити свої висновки чи є та або інша меншина соціальною девіацією або нормою.

Суковатая Вікторія, (Харківський національний університет, Україна, м. Харків)
Академічна доповідь про відношення до питання гомосексуальності у академічному середовищі – серед викладачів та студентів, які працюють та навчаються в Харківському національному університеті. Відмічала, що студенти зазвичай відкрито виявляють зацікавленість у проясненні теми гомосексуальності, а от серед викладачів прийнято демонструвати повну байдужість, але внутрішньо зазвичай професійна та особистісна цікавість щодо теми змішана з недовірою та агресією, внутрішньою гомофобією.

Ковеси Ґеорґії («Лабрис», Угорщина, м. Будапешт)
Розповідь про роботу у сфері освіти у Венгрії, зокрема, про розробку та впровадження у середній школі курсу «Гомосексуальність та пізнання». Намагалася говорити російською – виходило досить непогано. Вважає, що такими програмами у дітей виховується взагалі толерантність до світового розноманіття.
Текст доповіді повністю (рос.)

Ярема Анатолій (продюсер телеканалу «1+1 Internetional», Україна, м. Київ)
Його попросили говорити російською – пан Ярема, уже російською, провів паралель між неможливістю в Україні висловлюватись українською та утисканням прав на будь-яке виявлення людини – чи то національна ідентифікація, чи то ідентифікація за сексуальною орієнтацією. Щодо роботи з просунення гей-ідей у ЗМІ – дорогу здолає той, хто іде. Розповів власну історію публічного камінг-ауту.
Анатолий Ярема  Анатолий

Чащін Олексій та Веснянка Ольга (Міжнародний Київський Кінофестиваль «Молодість», Україна, м. Київ)
Про гей-лесбі програму (конкурс) «Сонячний Зайчик» у рамках кінофестивалю «Молодість» (фестивалі студентських та молодіжних фільмів). Цей конкурс був запропонований за аналогією з фестивалем «Тедді» у Будапешті. Лгбт-фільми будуть запропоновані і у рамках інших програм – повнометражні, студентські та короткометражні фільми. Відмітив важливість включення лгбт-фільмів саме у програму великого кінофестивалю для інтеграції «гомосексуального» кіно у велике кіно.

Бухучеану Флорин («Ассерт», Румунія, м. Бухарест)
Про роботу (діалог) з релігійними екстремістами. Говорив, що важливо у таких дискусіях бути логічним, послідовним та спокійним – у такому разі опоненти втрачають рівновагу та нитку дискусії – а з цим і втрачають авторитет у аудиторії. Біблія – це дар для всіх людей, а не тільки для священників. Але іноді Біблія використовується задля закріпачення людей, задля виправдання, наприклад, насильств католиків над протестантами. Зазначив, що релігійні лгбт-люди відчувають подвійну дискримінацію – як релігійні люди у лгбт-атеїстічному середовищі та як лгбт-люди.

Шеремет Святослав («Гей-Форум України», Україна, м. Київ)
Зробив аналіз щодо соціальної активності лгбт-людей та організацій в Україні. Політ-коректно, як на мене, то занадто навіть.
Пізніше у рамках загального обговорення Святослав висловив думку про те, що у сучасних політиків існує три позиції щодо гомосексуальності – «посадова», публічна та особиста. Святослав зазначив, що дуже важливе завдання лгбт-активності привести ці позиції у відповідність одна до одної, бажано, на користь лгбт-спільноти.




Заключна частина.
Перспективи та погляд у майбутнє.




Остання частина – обговорення проблематики між деякими лідерами світового руху з питань ЛГБТ та прав людини.
Особливу увагу приділили ролі камінг-ауту публічних осіб, зокрема, камінг-ауту мера Берліну на його виборчу компанії, у рамках якої пролунав лозунг: «I am gay! I am o’k!»

Шануймося!



--------------------------------------------------------------------------------



авторка матеріалу: Шаригіна А.Б.
ПОЧАТОК