«Коли робиш добро, не думаєш про погане»

У розпал повномасштабного вторгнення Юліана з групою одноліток створила гру «33 нещастя», яка навчає дітей правил безпеки під час війни. Попри те, що дівчина вимушено покинула рідне місто та дистанційно закінчувала школу, вона не могла залишатись осторонь того, що відбувається навколо.

«Дітям насправді найважче зараз. Вони не до кінця розуміють, що відбувається, яка небезпека може на них чекати й що робити в таких ситуаціях. Без дорослих вони губляться. Потрібно їм розказати, навчити, надихнути своїм прикладом.»

Аби зберегти здоров’я та життя дітей, Юліана з командою «26 трамвай» звернулись до свого досвіду. До великої війни вони розробили гру «Джоббі», що допомагає підліткам безпечно влаштуватись на роботу. Дівчата вирішили, що формат гри можна використати, аби навчити дітей правильно поводитись у надзвичайних ситуаціях.

Юліана впевнена, що засвоїти складну інформацію на практиці набагато легше. Адже за її досвідом, навіть дорослі не завжди знають як поводитись у критичній ситуації, хоча інформація про це зараз скрізь. А гра не тільки дозволяє закріпити знання, а ще й може трохи розрадити дітей у важкий час.

«На заході ЮНІСЕФ, де ми презентували «33 нещастя», пані Зеленська сказала таку фразу, що ми – не діти війни, а діти перемоги. Це ще більше мотивує робити все, аби після війни в України було безпечне та світле майбутнє.»

Окрім створення ігор дівчина стала ініціаторкою багатьох волонтерських ініціатив. В рамках найпершої з них, яку дівчина назвала «Метродіти», разом із сум’янами вона зібрала 49 мішків іграшок і передала їх до Харкова.

А нещодавно Юліна організувала акцію у Сумах, зібравши книги українською мовою для свого літнього ліцею. Крім цього, вона заснувала власну громадську організацію «Lenka Penka». Її організація активно допомагає людям, лікарням та іншим установам: цього року волонтерам вдалося відправити більш як 30 тонн гуманітарної допомоги.

«Часом в лікарні просять кілька ящиків гуманітарки, а іноді ми шукаємо взуття жінці 38 розміру. Бо людині зараз це потрібно. Так я розумію, що моя допомога дійсно важлива.»

Вона особливо радіє, коли може відповісти на запит і закрити чиїсь потреби. А також, що її ініціативу підтримують інші люди. Так вона знайшла багато волонтерства для її організації, які вже стали друзями.

«Так навчила мене моя родина: коли тобі важко, треба піклуватись про тих, кому ще важче – і трохи легшає. Це така маленька магія – допомагаючи іншим, допомагаєш і собі.»

Цього року Юліана перейшла на другий курс у Харківському національному медичному університеті. Вона навчається на ерготерапевтку, бо у майбутньому мріє допомагати людям попри все повернутися до звичного їм життя. Досягає академічних успіхів: вже написала дві наукові роботи та посідає перше місце у рейтингу в університеті.

Хоча поєднувати навчання на медичному з волонтерством — важко, Юліана хоче робити більше. Тож цьогоріч дівчину обрали депутаткою Молодіжної ради Харкова. Вона мріє долучитися до відбудови міста після перемоги, щоб зробити його комфортним для людей. А також дівчина хоче надалі передавати свій досвід роботи з молоддю, проходить тренінги та планує створювати нові проєкти.

Інколи Юліана задумується над тим, що пропускає багато моментів її молодості через волонтерську діяльність. Та її це не зупиняє.

«Військові не обирають, чи йти їм захищати нашу країну. Тому я розумію, що не можу обрати іншого шляху. Якщо ми не будемо всі щось робити, то не зможемо перемогти.»