«Роби, що вмієш і‎ паралельно не забувай донатити на‎ армію»

Перший тиждень вторгнення Марина з малими дітьми пережила у своїй квартирі на Північній Салтівці. Вона на власні очі бачила російські злочини та допомагає збирати їх докази в рамках міжнародного проєкту «Scars». Паралельно актуалізує питання повоєнної відбудови, відновлення освітнього процесу та проблеми наркозалежності та ВІЛ на деокупованих територіях.

«24-го я прокинулась від вибухів і розгубилася. З одного боку, треба бути мамою. Подбати про дітей, адже в них є тільки я. З іншого боку, треба бути журналісткою. Не «треба», а я так хочу – розповісти світу правду! Тож, коли діти прокинулись, я посадила їх у коридорі дивитися мультики, а сама побігла районом швидко все відзняти на телефон та відправити у редакцію.»

Марина згадує, що у чат харківських журналістів щодня сипалась купа запитів від іноземних ЗМІ. Спільнота розподіляла їх між собою: виходили в етери по всьому світу, аби розповісти що відбувається. Без будь-яких гонорарів – робили те, що було важливо для них самих.

«У перший рік великої війни не вистачало людей, аби допомогти скрізь. Мало хто діставався прикордоння, що постійно обстрілювалось. А ми їдемо знімати й волонтери просять: «Передайте медикаменти». Відвозили військовим, цивільним. Самі також робили збори на це. Зараз гострих потреб в цьому вже немає, тому повернулися до того, що вміємо найкраще – підтримувати інформаційно.»

Разом із ГО «Smart Media» Марина надає громадам довідкову інформацію з відбудови – які документи збирати, куди звертатися, як змусити владу щось робити. Також спільно формують «низові» ініціативи. Наприклад, як буде відбуватися навчальний процес за відсутності шкіл.

«Громади вже зараз повинні складати дорожню карту відбудови. Бо після війни може бути пізно. Хтось каже не на часі – спочатку треба перемогти. Але так у нас, наприклад, може вирости ціле покоління без базової освіти. Бо матері вимушені обирати між безпекою і розвитком дитини. Насправді багато людей хочуть щось робити, але не розуміють що. Намагаємось їх  направляти.»

Також Марина переймається питанням неврахованих жертв війни – тих, хто не отримав медичної допомоги. Зокрема, наркозалежних та людей з ВІЛ. На окупованих територіях росіяни забороняють замісну терапію, через що багато людей повертаються до наркотиків. Як наслідок – прихована епідемія СНІДу. Спільно з БО ХБФ "Парус" Марина висвітлює ситуацію на звільнених територіях.

Зараз Марина координує евакуацію ВІЛ-позитивних з Куп'янська, щоб запобігти смертельним випадкам через відсутність допомоги.

«Я не пішла в ЗСУ, тільки тому, що не могла залишити дітей самих, але однаково відчувала провину. Треба не картати себе, а робити для перемоги що можеш у своїх обставинах. Дуже багато проблем, про які треба подумати вже зараз. Будь-хто може допомогти – передавати інформацію, допомагати хворим, дітям, тваринам. До того ж це класна психотерапія: робиш щось важливе і розумієш, що доречна в цьому житті.»

«Приблизно через півтора року після початку війни я сама зіткнувся з сильними депресивними та тривожними розладами. Я звернулася до психолога, почала працювати над своїм станом. Без сумніву, інколи я відчуваю вигорання, адже в мене багато проєктів. Але до журналістики я повертаюся щоразу: історії, які я зустрічаю, надихають мене, заряджають. Якщо тобі дійсно цікаві люди, з якими ти спілкуєшся, ти розумієш, що історії — це цінність, то в тебе завжди будуть на це сили.»

Зараз Марина працює головним редактором харківського сайту 057. Пише аналітику, робить матеріали з деокупованих територій. Разом з командою вони знімають сюжети про життя міста, про обстріли, а також активно працюють над громадськими ініціативами. Зокрема співпрацюють із міськрадою щодо відновлення інструментів прямої демократії. Адже найбільше Марина прагне, щоб українське суспільство, а особливо громада Харкова, об’єдналися.

«У нас багато громадських організацій, які працюють у схожих напрямах, але часто не об’єднуються. Важливо скористатися цим важким шансом, який дала війна, для реального відновлення Харкова, навчитися домовлятися і разом будувати демократичне, ліберальне, яскраве місто на кордоні європейського світу.»