«Важливо аби військові знали, що їх тил прикритий»

Вісім років Алла допомагала ВПО, та у 22-му сама стала переселенкою. Разом із трьома доньками, онуком та чотирма собаками вона виїхала на захід країни. Звідти й організувала доставку гуманітарки до Харкова та налагодила допомогу військовим. А повернувшись додому, продовжує просувати засади демократії участі та пройшла курс в Інституті Лідерства та Управління при УКУ аби працювати над відновленням громад.

«Телефон в мене розривався – у Харкові була величезна потреба в ліках, та й не тільки. Я бігала по аптеках і скупляла все, що можна – показувала документи фонду, аби довести, що я не аферистка. Ми з чоловіком продали сімейну автівку та купили вантажівку – нею і відправила все на Харків.»

Возили й продукти: все, що можна покласти в сухпай, в першу чергу йшло на фронт. Бо міжнародні гуманітарні місії – тільки для цивільних. Алла каже, що донори з 14-го року неодноразово натякали «Станції Харків»: допомагатимете військовим – не отримаєте допомогу для цивільних. Доводилось робити це «знявши бейджі». Наразі фонд допомагає армії вже офіційно.

«Зараз ми до того ж збираємо подарунки для дітей військових. Не передати, чого вартує для дитини, коли Святий Миколай передає подарунок від мами чи тата, яких зустрів на фронті. Важливо дбати про сім’ї військових, аби вони знали, що їх тил прикритий.»

Сім’я багато значить і для самої Алли. З перших днів їй дуже хотілося повернутись додому, але вирішила чекати поки доньки вступлять до ВНЗ. А потім сталася біда у чоловіка – померла донька від першого шлюбу. Її дитину вирішили забрати до себе, тож треба було оформити опіку. Алла вірить, що те, як ми ставимось одне до одного у скрутний час і визначає ким ми є.

«У перший день, як ми винайняли квартиру, одні сусіди спекли та принесли нам пиріг, другі – молоко. Просто хотіли нас підтримати. Правда, ще одна прийшла сказати, що наша квартира сьогодні чергує по під’їзду :) Зі мною взагалі за цей час сталося одкровення. Раніше я сама чекала від тих, хто тільки-но втратили дім, що за пару тижнів вони оговтаються, знайдуть роботу, житло. А сама перший місяць ледь руки підіймала.»

Алла каже, що досвід переселенки змусив її переосмислити свій досвід громадської діячки. Навіть допомагаючи тисячам ВПО, які пройшли через «Станцію Харків», складно було зрозуміти як насправді вони почувались. Тому тепер справжнє захоплення в неї викликає, що люди навіть у скрутних ситуаціях знаходять в собі силу.

«Найбільше мене надихають люди, які отримують допомогу, стають на ноги та повертаються допомагати іншим. Є такі, що шукають підробітки, тільки щоб задонатити на ЗСУ. Надихають люди, які залишаються людьми й працюють заради нашого спільного майбутнього попри все.»

У квітні та травні 2024 року Алла завершила два проєкти для підтримки місцевих громад. Перший проєкт був для родин переселенців. Вони отримували ваучери, за які купляли гаджети дітям для онлайн-навчання. Другий — підтримував демократію участі на сході України та реалізував міні-гранти для розвитку місцевих ініціатив.

«Наразі ми змінюємо стратегію, оскільки прагнемо більше індивідуального підходу та готовності до швидкого реагування. Ми адаптуємо діяльність, щоб більш адресно допомагати людям, які цього потребують.»

Зараз Алла активно працює з родинами ветеранів, допомагаючи з підтримкою ментального здоров’я. Нещодавно вона закінчила міжнародну школу для тренерок і отримала сертифікат, що дозволяє проводити тренінги. Вона вважає, що волонтерство для ветеранів — корисний інструмент для відновлення.

«Я розповідаю про це представникам ветеранської спільноти. У малих громадах дуже важливо створювати осередки самодопомоги, особливо для вдів військових, які часто залишаються самі зі своїм горем.

Для себе я це відкрила ще у 2014 році. Волонтерство справді допомагає, адже коли ти залучена у діяльність і допомагаєш іншим, твої власні проблеми відходять на другий план. Також волонтерство створює відчуття спільноти та підтримки. З'являється розуміння, що ти не одна, що поруч є люди з подібними переживаннями. Це надає контроль і допомагає боротися з самотністю».