Діяльність організації “Сфера” під час повномасштабної війни

Навіть у складні воєнні часи жіноча організація «Сфера» не припинила роботу і зуміла організувати системну допомогу для тих, хто цього потребує. Вже в перші дні широкомасштабної агресії було проведено опитування щодо потреб ЛГБТ+ людей зі Сходу України, а за його результатами – сформований список найбільш гострих потреб та сплановані подальші дії.

Фінансова підтримка

На сьогоднішній день «Сфера» надає фінансову підтримку членам східноукраїнської ЛГБТ-спільноти, що постраждали від вторгнення РФ, та їх родинам. Адресна допомога відправляється до тих, хто потребує їжі, медикаментів, оплати зв’язку або термінової оплати житла. Отримати її нескладно: достатньо заповнити, посилання на яку активно розповсюджується у соцмережах, та трохи зачекати. За декілька днів заявка буде розглянута. За місяць роботи команда «Сфери» обробила 515 заявок та надіслала 746 327 гривень. Актуальність цієї програми важко недооцінити: можливість звернутися за матеріальною допомогою і отримати її полегшує наслідки війни для уразливої групи – ЛГБТ+ громади.

Гуманітарна допомога

ЛГБТ+ люди воюють, вступають до тероборони та волонтерять. «Сфера» не лишилася в стороні: вона передала Штабу оборони Харкова різноманітні необхідні речі, від шкарпеток до джгутів та медикаментів. Окрім особистого внеску «Сфера» займається розповсюдженням інформації про збір гуманітарної допомоги.

Психологічна підтримка

Поряд з матеріальною підтримкою представників ЛГБТ-спільноти «Сфера» активно розвиває напрямок психологічної допомоги. З першого тижня війни був запущений чат взаємопідтримки для ЛГБТК+ і дружніх людей, в якому регулярно проходили онлайн-групи психологічної допомоги в аудіо-форматі, модеровані Анною Шаригіною. Наразі діють одразу дві онлайн-групи психологічної взаємодопомоги: для ЛГБТ+ людей, які залишаються в Україні, і тих, хто виїхали за кордон. Зустрічі проходять щотижня, а також на постійній основі діє телеграм-чат для спілкування і взаємодопомоги одне одній.

Ще одна можливість – компенсація індивідуальних психологічних консультацій. Щоб отримати її, як і у випадку з матеріальною допомогою, потрібно заповнити форму та дочекатися відповіді.

Консолідація спільноти

Об’єднання та консолідація спільноти – вкрай важливий напрямок роботи, який не був забутий і під час війни. «Сфера» підтримує контакти як з ЛГБТ-організаціями по всій країні, так і з закордонними колегами. Яскравий приклад актуальності таких зв’язків: EPOA (Європейська асоціація прайд-організацій) випустила фірмовий прапор на підтримку КиївПрайду та ХарківПрайду. Усі кошти із продажу прапорів пішли на підтримку української ЛГБТ+-спільноти.

Нещодавно «Сфера» оголосила про відкриття конкурсу для художниць та дизайнерок з метою створення інфопростору для висвітлення проблем жінок у період війни та консолідації жінок України як групи. Найбільш виразні та вражаючі роботи будуть розміщені у соцмережах «Сфери», а авторки отримають гонорар.

Наразі розглядається можливість відновлення роботи громадського центру для ЛГБТ+ та дружніх людей ПрайдХабу. Втім, онлайн-праця не припинялася: регулярно проходять прямі етери «ЛГБТ+ та війна», діє квір-проєкт ReFusion, планується розмовний клуб англійською та українською мовою. Подібні заходи дають можливість відволіктися, отримати емоційну розраду і надихнутися на подальшу боротьбу, згуртовують ЛГБТ+ спільноту у цей непростий час.

Публічні акції

Незважаючи на військовий стан, «Сфера» продовжує проводити акції та привертати увагу до проблем жінок та ЛГБТ+-людей під час війни. Так, 9 квітня біля будівлі консульства РФ дві харківські активістки, Анна Шаригіна та Ірина Жепалова, провели перформанс під назвою «Дружинам російських ґвалтівників»: до паркану навколо колишнього консульства було принесено валізу з речами та ноутбук, як символи того, що російські військові крадуть на території України. До акції могли приєднатися всі охочі, додавши до цього набору речі, що символізують мародерство російських солдатів.

А 26 квітня, у День видимості лесбійок, Анна Шаригіна та Анна Романова зробили перформанс, присвячений українським лесбійкам та важливості їхньої подвійної ідентичності. Вони пройшлися харківськими вулицями з двома прапорами — державним прапором України та прапором лесбійок. Перформанс був спрямований на підтримку всіх українських ЛБК-жінок незалежно від походження, соціального стану та роду занять.

У воєнний час як ніколи важливо продовжувати займатися своєю роботою – послідовно та сумлінно. «Сфера» розвиває свої проєкти та створює нові, відповідаючи на виклики часу та наближаючи нашу спільну перемогу.

Гуманітарна допомога Сфери лгбт-спільноті

746 327 грн – саме стільки грошей надіслала громадська жіноча організація «Сфера» за перший місяць роботи програми фінансової підтримки для ЛГБТ+ людей зі сходу України.

Програма була запущена з початком війни та спрямована на матеріальну допомогу для ЛГБТ+ людей та їхніх сімей. Через російську агресію чимало людей опинилися у непростій ситуації та потребували грошей на базові речі, від їжі до ліків. До того ж ЛГБТ+ спільнота – одна з найуразливіших груп, і під час воєнних дій усі проблеми загострились, отже фінансова підтримка була вкрай необхідна.

Фокус програми – схід України, адже «Сфера» майже 14 років працює саме у Харкові. Але були підтримані заявки і тих, кому довелося переселитися в інші частини країни, а також тих, хто знаходиться в зоні бойових дій.

Інформація про програму розповсюджувалася у соцмережах. Для того, щоб отримати грошову допомогу, потрібно було заповнити заявку, надавши дані про себе, та дочекатися відповіді. Нескладно, втім іноді у стресі важкими видаються найпростіші речі. Тому, щоб полегшити процес, віце-президентка ХЖО «Сфера» Анна Шаригіна провела в інстаграмі прямий ефір, в якому докладно розповіла про те, як сформувати заявку та підвищити свої шанси на її підтвердження.

Обробляла запити команда «Сфери». Загалом за місяць дії програми (18.03 — 18.04) надійшло 515 заявок на допомогу, 347 з них було підтримано.

Ще трохи статистики: 45,6% заявок надіслали жінки, 51,2% – чоловіки, 1,2% прийшовся на небінарних людей, 1% – на транс-персон, 0,8% – квір-люди і 0,2% – агендерні люди. Найбільша надіслана сума – 8000 грн, найменша – 145 грн. В середньому сума запиту становила 2150 грн.

На що саме витрачалися надіслані кошти? Найактуальніші категорії – харчування, лікування (як обстеження, так і придбання ліків, а також психотерапевтична допомога) та проживання (оренда й сплата комуналки). Ще одна графа витрат – переміщення (проїзд, бензин і ремонт авто). А також – придбання одягу, гігієнічних засобів; витрати на мобільний зв’язок та догляд за тваринами. Також надходили запити, пов’язані з дітьми і коштами на навчання. Багато хто з тих, чиї запити задовільнили, дякували за допомогу у інстаграмі, уточнюючи, які саме потреби були задовільнені: «Тепер зможу купити ліки та речі, і почати спокійно вчитися».

В свою чергу, «Сфера» дякує за можливість створення програми фінансової підтримки прайд-організаціям та міжнародним фондам з усього світу, благодійницям та благодійникам, що надсилали кошти. Підведені підсумки першого місяця показали, наскільки актуальною та важливою виявилася ця програма. Тож вона триває і далі – «Сфера» готова продовжувати допомагати ЛГБТ+ людям, полегшуючи суспільну напруженість і наближаючи нашу перемогу.

Вулична акція “Пекельна Миколая” під консульством рф у Харкові

24 грудня, ще до початку повномасштабної російської агресії, активістки ХЖО «Сфера» влаштували біля консульства росії у Харкові вуличний перформанс — «Пекельна Миколая». Акція замислювалася як мирне висловлювання проти ескалації російської агресії, і вийшла водночас виразною і провокативною.

Активістки прийшли під будинок консульства зі своєрідними подарунками російському президентові Володимиру Путіну. У подарунковому наборі були підручник з історії України, конвенція прав людини ООН, путівка до Великого Устюга, пара лиж, білі капці, гра «Морський бій», валіза, мозок та багато інших корисних речей. Кожен подарунок мав власне символічне значення: так, наприклад, путівка до Великого Устюга запрошувала президента росії зайнятися своїми величезними та необлаштованими територіями замість того, щоб загрожувати Україні, конвенція прав людини просто нагадувала про своє існування, а гра «Морський бій», напевно, віщувала майбутнє російському воєнному кораблю.

На початку організаторка перформансу Анна Шаригіна розповіла про Пекельну Миколаю – ту, що приходить до справжніх поганців (своєрідний феміністичний вияв Святого Миколая). У такий спосіб президенту держави-агресора давалося зрозуміти, що саме думає про нарощування росією військової сили та концентрацію військ біля кордону українське суспільство та зокрема ЛГБТ-спільнота. Потім виступили інші активістки, пояснюючи символічне значення кожного подарунку.

Перформанс супроводжував квір-хор, який виконав під будинком консульства знамениту пісню Pussy Riot «Богородиця, Путіна прожени», перекладену українською. Загалом у перформансі брало участь близько 15 активісток й активістів. Однією з учасниць була волонтерка Еля Щемур, яка згодом трагічно загинула саме під час російського вторгнення. Еля волонтерила у Штабі оборони Харківщини та потрапила під російські бомби. Вона була однією з перших, хто приєдналася до Штабу і стала до лав захисниць Харкова.

У міру своїх сил доєдналися до акції і працівники російского консульства: намагалися з’ясувати, «кто тут старший», зробили фото кожної учасниці й учасника та детально оглянули кожен предмет в коробці з подарунками. Пізніше, окрім українських новин та газет, перформанс показали у російському соціально-політичному шоу «60 минут» з Ольгою Скабеєвою. І, хоча достукатися до російської пропаганди неможливо, думку спільноти щодо ескалації російської агресії перформанс передав дуже влучно та вчасно.

Харківпрайд 2021: інфокампанія в місті

У 2021 році команда «Сфери» втретє організовувала наймасштабнішу ЛГБТ-подію на сході України – ХарківПрайд.

Прайд-тижню передувала активна інфокампанія, спрямована на підвищення видимості ЛГБТ-людей. Спільно із креативним агентством Arriba! ХарківПрайд розробив кілька оригінальних способів підтримати спільноту в інформаційному просторі.

Задовго до самого Маршу рівності у місті з’явилися тематичні постери з портретами реальних представниць та представників харківської ЛГБТ-спільноти та гаслами майбутнього маршу. Перші постери були завандалені противниками прайду вже за чотири години — проте на місці кожного зіпсованого постера з’являвся стікер із написом «Чим більше буде ненависті, тим голоснішими будемо ми». А згодом інфокампанія вийшла на новий рівень — на розміщення постерів погодився один із харківських операторів зовнішньої реклами. Міська ЛГБТ-спільнота отримала можливість заявити про себе голосно та помітно.

Наступним втіленим задумом був відеоролик про мову ненависті та сліди, які він залишає. У зйомках взяли участь представники харківської ЛГБТ+ спільноти та союзники руху. Метафора була дуже наглядною: ролик показував, як образливі слова, якими часто називають ЛГБТ+-людей, з’являються у них просто на тілі. Тим не менш, загальний посил ролику виявився дуже оптимістичним, адже ніхто з героїнь і героїв не збирався здаватися – а в кінці усіх вкривав веселковий прапор. Ролик транслював ідею, що, незважаючи на мову ненависті та неприйняття, ЛГБТ-люди продовжують жити та боротися.

Була створена і ще одна серія радіороликів, в яких пояснювалося, навіщо люди взагалі виходять на прайд-марші. Якщо у когось виникали питання чи сумніви — це була чудова нагода отримати відповіді.

І, нарешті, ХарківПрайд напередодні прайд-тижня знайшов оригінальний і дієвий спосіб перетворити хейтерські коментарі, що становилися дедалі частішими, на щось корисне. Спільно із агентством Arriba! було розроблено механіку, що дозволяє перетворювати мову ненависті на… донати на користь ХарківПрайду. Ця механіка деякий час функціонувала силами самих представників спільноти, а згодом до неї почали підключатися й інші підписники ХарківПрайду в соцмережах.

В цілому, усі етапи інфокомпанії мали на меті зробити ЛГБТ+спільноту більш помітною та передати ідею, що прайд – це про права, а не про секс. І, завдяки обраним креативним методам, зрозуміти це могли навіть ті, хто не планував виходити на Марш.

Марш Жіночої Солідарності

8-го березня відбувся «Марш жіночої солідарності» – найбільш видима подія на підтримку жінок у Харкові. До пішої ходи центром міста доєдналося понад півтисячі учасників та учасниць. Цього року Марш відбувся вшосте і пройшов на підтримку жінок, які опинилися на передовій пандемії. 

Метою цьогорічного маршу є привернення уваги до порушення прав жінок, які опинилися на передовій пандемії. Також на порядку денному акції проблеми безпеки у місті для жінок та розслідування насилля над громадськими активістками. На початку маршу учасниці скандували: «‎Хто замовив Катю Гандзюк?» 

З площі Свободи учасниці та учасники з плакатами з феміністськими закликами рушили вулицею Сумською, щоб дійти до площі Конституції. Йдучи вулицею, вони скандували: «‎Моє тіло — моє діло», «‎Свобода. Рівність. Сестринство», «‎Місце жінки — всюди», «‎Рівна праця — рівна оплата», «Вільна жінка — вільна країна». До маршу долучилися громадські організації та ініціативні групи, зокрема, жінки організували перформанс про невидиму обслуговуючу працю 

«Ми сьогодні зібралися, щоб поговорити про тих жінок, які у період пандемії продовжують виконувати соціально значущу, проте, часто “непрестижну” та низькооплачувану працю. Ми розуміємо, що саме вони опинилися на передовій боротьби з пандемією. Також ми сьогодні ми наголошуємо на проблемі гендерно обумовленого насильства в Україні, виступаємо проти політичних переслідувань активісток та солідаризуємося з жінками Польщі у боротьбі за їхні права на власне тіло.», — пояснює мету ходи представниця громадської жіночої організації «Сфера» Анна Шаригіна.

На початку маршу група чоловіків із прапорами організації “Традиції і порядок” вишикувалися попереду колони маршу, на що поліція не зреагувала та очолили марш Наприкінці акції правоохоронці оточили учасниць маршу кільцем, натомість близько 20 людей, які протестували проти гендерної рівності зайняли центр площі і рухалися без перешкод. Врешті решт їх пропустили за оточення, де вони намагалися провокувати конфлікти, чіплялися до учасниць, намагалися їх залякувати Але в цілому марш пройшов безпечно.

Марш жіночої солідарності відкрив програму «Тижнів Жіночої Солідарності» – щорічного березневого соціально-освітнього проєкту, присвяченого проблематиці гендерної нерівності в Україні та розвитку руху жінок за свої права та свободи. Проєкт організований «Харківським Жіночим Об’єднанням “Сфера”», реалізується харківськими жінками та включає лекції, круглі столи, дискусії та кінопокази.

Більш детальну інформацію можна знайти на сайті ГО “ХЖО СФера”, на фейсбук-сторінці, або в Instagram-акаунті проєкту.

Рекомендації для бізнесу щодо залучення уразливих груп

Рекомендації для бізнесу щодо залучення уразливих груп

Тема різноманіття й інклюзії вийшла за межі соціальної та стала зрозуміла бізнесу. У світовій практиці керівництво фірм та корпорацій, формуючи «інклюзивний підхід», охоплює багато соціально-вразливих груп. Люди з інвалідністю, жінки, представники ЛГБТ-спільноти, а також сім’ї з малими дітьми сьогодні в Україні стикаються з низкою бар’єрів: від громадських упереджень – до труднощів з працевлаштуванням. Відмінний спосіб вирішення цих проблем – соціальне підприємництво, яке базується на принципах інклюзії.

Ми розробили рекомендації для бізнесів Харкова, як працювати з різними вразливими групами населення. Шість майже кишенькових книжок – наші версії посібників з інклюзії для фахівців бізнес сфер, організацій та громадських ініціатив. Прості описи інклюзивних принципів і підходів роботи з людьми з інвалідністю, жінками, представниками ЛГБТ-спільноти і сімейними парами з малими дітьми будуть корисними директорам бізнесів, менеджерам організацій, а також тренерам і консультантам.

Ставтесь до людей з інвалідністю так само, як Ви ставитесь до співпрацівників/співпрацівниць та клієнтів/клієнток щодня. Подбайте про гендерну збалансованість колективу та будьте дружніми до батьківства. Заявляйте себе як дружній до ЛГБТ+-спільноти бізнес, поважаючи людську гідність за будь-яких ознак. Не забувайте про покупців з дітьми, які оцінять Вашу турботу про комфорт і розваги їхніх дітей.

Представлені у книжках рекомендації мають прикладний характер і можуть бути реалізовані на практиці. Окремими пунктами описаний зарубіжний досвід розвитку бізнесів на інклюзивних засадах. Подані статистики свідчать, що інклюзивні бізнес моделі можуть і повинні бути пристосовані до ринкового середовища в Україні. Вразливі групи – це така ж активна частина суспільства, яка повинна активно брати участь в процесах його розвитку. Давайте разом створимо неформальну мережу бізнесів і організацій, які на практиці підтримують ідею інклюзивності для різних вразливих груп.

Рекомендації були створені в рамках проєкту «Бізнес і ЛГБТ+: разом сильніші», який реалізують ГО «ХЖО “Сфера”» і ХГНО «Сучасна жінка» за підтримки Фонду EVZ.

Стартувала інформаційна кампанія на підтримку заходів ХарківПрайду 2020.

ХарківПрайд нагадав про актуальність загальнолюдських цінностей, створивши серію красивих і змістовних відеокліпів.
Кожен з чотирьох відеороликів, що увійшли до кампанії, виконаний з високим рівнем естетики, в основу сюжетів лягли відомі картини – “Дівчина з перлинною сережкою” нідерландського художника Яна Вермеєра, “Закохані” бельгійського художника-сюрреаліста Рене Магрітта, та “Свобода, що веде народ” французького художника Ежена Делакруа.
Всі учасниці і учасники, що зіграли героїв ожилих картин, це ЛГБТ-люди, що мешкають у Харкові.

Самі відеотвори дуже чуйно і коректно розкривають тему прийняття та поваги до відмінностей – глядач бачить, що дівчина з перловою сережкою це не обов’язково дівчина, а під білою тканиною, що об’єднує у поцілунку почуття і переживання двох закоханих, може виявитися одностатева пара. Динаміка кожного портрету і незабутньо виразні погляди з екрану розкривають у кожній історії особливу чуттєвість і глибокий сенс.

Фінальний ролик, створений на основі картини “Свобода, що веде народ”, попри сповнення харизмою учасниць і учасників зйомок, успадковує у своєму змісті драматичний оригінал, символізуючи готовність повстати за найважливіші цінності – свободу, рівність і безпеку всіх. Адже реалії у тім, що прямувати до визнання базових прав кожної людини дійсно доводиться крізь тіла постраждалих від нетерпимості і гомофобії.

Серед персонажів можна побачити жінку, що тримає у руці подвійну двосічну сокиру. Ця давньогрецька зброя має назву “лабріс” або “лабрис”, і вона є символом лесбійського суспільного руху від 70х років минулого століття, як метафора жіночої сили і самодостатності.

Фінальний ролик, створений на основі картини “Свобода, що веде народ”, попри сповнення харизмою учасниць і учасників зйомок, успадковує у своєму змісті драматичний оригінал, символізуючи готовність повстати за найважливіші цінності – свободу, рівність і безпеку всіх. Адже реалії у тім, що прямувати до визнання базових прав кожної людини дійсно доводиться крізь тіла постраждалих від нетерпимості і гомофобії.
Серед персонажів можна побачити жінку, що тримає у руці подвійну двосічну сокиру. Ця давньогрецька зброя має назву “лабріс” або “лабрис”, і вона є символом лесбійського суспільного руху від 70х років минулого століття, як метафора жіночої сили і самодостатності.
Окрім візуального ряду, відеокартини містять повідомлення:
“Кожна людина має право бути собою і бути в безпеці.”
“Ми всі заслуговуємо на кохання, мріємо про взаємність і щасливу сім’ю.”
“Право на мирні зібрання закріплене у 39й статті Конституції України. Марш ХарківПрайд — це мирна правозахисна хода задля свободи, рівності, безпеки.”
Меседжі об’єднані єдиним гаслом: “ХарківПрайд — це важливо для всіх.”

Одразу після релізу інформаційна кампанія отримала у мережі живий відгук аудиторії – побачивши один або декілька роликів у своїй стрічці, глядачі впізнають знайому картину художника у креативній і змістовній інтерпретації та діляться радісними враженнями у коментарях, а також виражають ХарківПрайду щиру підтримку.

Це важливо для всіх – створити крок за кроком врівноважене суспільство, де панує прийняття, повага, рівноправ’я і безпека для кожної людини і кожної сім’ї.

Інформаційна кампанія створена у партнерстві з ГО “Харківське Жіноче Об’єднання “Сфера” за підтримки Національного Демократичного Інституту Міжнародних Відносин та Посольства Великої Британії в Україні.

Олена Грушицька для ГО “ХЖО “Сфера”

Звіт ГО ХЖО “Сфера” щодо результатів поточного моніторингу проекту “Сприяння рівності ЛГБТІ людей в Україні” (піврічний, за 2020 рік)

Громадська організація ХЖО “Сфера” опублікувала звіт своєї діяльності за результатами поточного моніторингу проекту “Сприяння рівності ЛГБТІ людей в Україні”.

Запрошуємо ознайомитися.

“Сфера” доповнила «Музей прийняття» ЛГБТ-спільноти історіями харків’янок

«Музей прийняття» — це частина кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТ-людей «Різні.Рівні». Команда «Сфери» зафільмувала п’ять історій прийняття героїнями своїх ЛГБТ-рідних у Харкові. Долучившись до проєкту, кожен так само може поділитися досвідом подолання психологічних бар’єрів

Коли ви дізнаєтесь, що рідна людина кохає людину своєї статі або відчуває себе не в своєму тілі, можуть виникнути полярні почуття. Або стверджувальне прийняття або тотальне заперечення. Останнє варте особливої уваги. Якщо прийняття ще можна ранжувати, надавати умовних відтінків прийнятності, із запереченням варто розбиратися. Заперечення завжди має причини, часто принципові. Хоча ми звикли давати назву нашим почуттям, сьогодні поляризувати їх на чорне і біле — неактуально. Світ мінливий та різнокольоровий, і вам на це ніяк не вплинути. Не дарма загальноприйнятий символ ЛГБТ-спільноти — веселка.

Коли ваша дитина, брат або сестра наважується зробити камінг-аут, вам здається, що світ зруйнувався. Звично одразу відчувати себе відсторонено, якщо ви гетеросексуальна людина або вже впевнилися у гендерній ідентичності. Та недостатньо сказати: «Мене це не стосується» й пірнути в інтернет шукати відповіді. Чи достатньо цієї інформації, щоб прийняти «інакшість» рідної людини?

Громадська організація «СФера» випустила п’ять коротких інтерв’ю з героїнями, які переосмислили стосунки з ЛГБТ-рідними. Так ми бачимо  типових, здавалося б, жінок, повз яких ми щодня проходимо вулицями міста. Відчуття нетиповості виникає одразу, коли жінка третього віку Ганна Мойсеївна каже, що немає нічого дивного в одностатевих стосунках і влада повинна спочатку розібратися у собі.

Мама Яші, дізнавшись про сексуальну орієнтацію свого сина, вирішила просто продовжувати любити свою дитину: 

«Ви ж його коли народили, любили просто за те, що він є.».

Мама Маші не розуміє, як можна не приймати частину себе. До нас також звертаються сестри Юля й Олена, які ніколи не обговорювали свій вибір через брак інформації, але природно прийняли орієнтацію одна одної, поговоривши про це. Сестра Аліни також вважає, що «всі ми родом із дитинства», тому довірливий діалог між рідними варто вибудовувати ще змалку.

Зверніть увагу, де відбувалися зйомки інтерв’ю. Центр Харкова, парки, кав’ярні — людні місця для усіх без поділу на стать та сексуальну орієнтацію. Так, у Харкові є ЛГБТ-спільнота, яка має право на існування та право на те, щоб мати рівні з іншими громадянами права.

Музей прийняття надає повну інформацію про ЛГБТ-організації в Україні. На одній з вкладинок ви знайдете відповіді на поширені запитання про ЛГБТ та розвінчаєте міфи про те, що гомосексальність лікується. Можливо, відкриттям для вас стане те, що геї не винні в поширенні епідемії ВІЛ/СНІДу, а гомосексальна пара може мати дітей. Розуміємо, що важко бути неупередженими, якщо ми зростаємо у середовищі, наповненому стереотипами. Але ж ніколи не пізно розширити своє світобачення.

Проєкт реалізовано за участю громадських організацій по всій Україні, а саме: Гендер Зед, Інша, КиївПрайд, Ліга, Сфера, Освітній центр з прав людини у Львові за підтримки Національного демократичного інституту в Україні та урядів Великобританії, Швеції, Канади.

Створенням кампанії займалася креативна агенція ISD Group.

*Камінг-аут (англ. coming out) – «розкриття», «вихід» – дослівно «вихід назовні», означає процес відкриття людиною своєї гомо/бісексуальності або трансгендерності оточуючим людям.

Олена Каракуца для ГО “ХЖО “Сфера”


У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У Харкові відбувся форум під назвою: «Сучасна сім’я: традиції та варіації». Цього разу гостей не вчили, як утримати «другу половинку» поки смерть не розлучить, а запропонували нові погляди на поняття родини. Форум тривав три дні, під час яких організаторки підняли цілий пласт сучасних проблем, що йдуть у розріз із «традиційним» уявленням про сім’ю.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Я не можу говорити, що люблю

Чи не задумувалися ви про те, що дедалі більше людей свідомо залишаються самотніми, живуть у громадянському шлюбі або їхня сім’я – це складні міжособистісні стосунки на різних рівнях? Звичайно, можна цих людей викреслити зі своєї картини світу, і не помічати, або ж почати досліджувати те, що відбувається довкола.

Наразі багатьом людям уже не так важливий шлюб, або ж вони не хочуть усе життя провести із однією людиною. Змін вони прагнуть із різних причин: у одних проходять почуття, інші ж – у стосунках почуваються некомфортно. Однак суспільство продовжує тиснути і диктувати «правильну» лінію усім, без включення їхньої індивідуальності у систему своїх цінностей.

Крім того, «традиційна» українська родина ніколи не зіштовхнеться із тими реаліями, від яких, наприклад, потерпають одностатеві пари: відмова держави у реєстрації шлюбу, неможливість вирішувати питання здоров’я, якщо партнер чи партнерка знаходяться у важкому стані, наслідувати майно, бути похованими разом. Або ж, навіть, повсякденні речі, які недосяжні одностатевим парам – маленькі символи «буденного» щастя, – неможливість бути визнаними у своїх почуттях: ходити, тримаючись за руки, обійматися у кіно тощо.

Жінка ти, чи ні: де твій борщ?

Про відповідальність у стосунках говорять на кожному кроці. Нас із дитинства привчають до думки, що приблизно до 25 років ми створимо родину. Із самого малку нам у голови закладають зернятка «мудрості» як стати гарною дружиною або чоловіком.

Наприклад, одну із найпоширеніших байок жінки чують із пелюшок: щоб створити міцну родину, дівчині треба навчитися смачно готувати. Дівчатам погрожують, що інакше чоловік «обміняє» її на іншу дружину, яка ніколи не пересолить борщ. Також майбутня дружина повинна бути гарною мамою. Її нагородять цим званням лише тоді, коли жінка кине роботу та присвятить увесь вільний час своїй кровинці.

Однак чи вчили дівчину тому, що у стосунках вона повинна лишатися самодостатньою, а її потреби та бажання не можуть бути вторинними? І, незважаючи на те, стосунки це чи вже шлюб, вона має повне право на своє «ні».

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Це перше, чому нас не вчили

Жіноче «ні», незважаючи на XXI століття, так і залишається білою плямою. У суспільстві відмова жінки – це не конкретна позиція, а цікава гра. Бо «ні» в інтерпретації «сильної статі» (певна річ, не без допомоги стереотипів) набуває різних значень: «так», «не зараз, а потім», «я сумніваюся» тощо.

Щоб пояснити абсурдність ситуації, лекторка заходу «Культура згоди в сексі та стосунках» використала метафору пригощання чаєм: наприклад, ти запитуєш у людини, чи хоче вона чаю. Вона каже, що не хоче, однак у твоїй свідомості запалюється червона лампочка, яка сигналізує: «Жіноче «ні» – це так». Ти йдеш, ставиш чайник та робиш напій. Приносиш у кімнату чай і, очевидно, стикаєшся із нерозумінням: «Навіщо було робити чай, якщо я не хочу його пити?».

Можна перенести це на більш значущі речі. Приміром, ти не хочеш іти з улюбленої роботи, а твій партнер/-ка вважає, що ти граєшся. Ти не хочеш дітей взагалі, а тобі увесь час повторюють: «Та це зараз, потім захочеш». Ти не хочеш сексу, а тобі у відповідь: «Та то ти ламаєшся – насправді тобі ж неважко!», або: «Ти ж жінка, ти повинна соромитися і мовчати, а не говорити відкрито про свої бажання».

У таких ситуаціях твоя згода чи заперечення втрачають силу. Це продукує насильство у стосунках та геть нівелює жіночу позицію.

Згідно зі статистикою, одна п’ята частина людей, які здійснюють насильство в США – це партнери жертви. Навіть для Америки, у якій досить розвинута практика сексуального вихован
ня, це залишається актуальною проблемою. У нас із цим справи йдуть набагато гірше, бо люди замовчують випадки насильства. «І флешмоб #ЯНеБоюсьСказати показав наскільки часто це зустрічається у наших реаліях», – розповідає спікерка заходу Анна Зябликова.

Культура згоди у нашій країні лишається за ширмою незнання. Що є «згода», як її отримати? Що означає мовчання? І як запитати про бажання робити разом секс, дітей або ремонт. Розмиті межі заважають створювати міцні стосунки, бути чесними щодо власних бажань та переконань. З такою проблемою зіштовхуються пари на різних етапах стосунків, але що серйозніші відносини, то критичнішим стає мовчання для них обох.

«Треба розмовляти. Я розумію, і на власному прикладі переконалася, що це досить складно, адже це потребує навичок саморефлексії та формулювання почуттів у слова. Однак, коли я кожного разу переступаю через якісь свої комплекси, то мені хочеться кричати, як це круто», – ділиться досвідом Анна Зябликова.

Табу на задоволення

Відголоски радянського «у нас сексу немає» відбиваються у табуйованості обговорення цієї теми – не лише між поколіннями – між однолітками, друзями та навіть між партнерами/партнерками по сексу.

Більше того, уникання розмов про секс батьків із дітьми призводить до самозасудження і осуду інших. І от уже будь-хто поза місіонерськими сексуальними практиками може відчути себе збоченцем або збоченкою. Партнери у начебто моногамних стосунках шукають задоволень із іншими замість того, щоб відкрито запропонувати еротичний експеримент, заснований на порозумінні та взаємоповазі. Бо про квіточки і «тато поцілував маму» із нами поговорили, а про мастурбацію, жіночі презервативи та домінування нас тільки лякали зайвим волоссям на долонях і божим гнівом.

На заході «Культура згоди у сексі та стосунках» підняли й досить провокативну тему. Замість того, щоб запросити на лекцію докторку наук, організаторки у цей вечір запросили фахівчиню із фетиш/БДСМ-заходів Юлію Васильєву. Жінка вже більше 10 років практикує домінування та японське шибарі (зв’язування).

Лекторка розповіла, що, попри стереотипи, лише 5-10% БДСМ-практик пов’язані із завданням болю під час сексу, однак навіть вони виконуються лише за згодою обох сторін у заздалегідь обговорених межах. Усі інші практики спрямовані на те, щоб передати контроль над своїм тілом іншій людині. Це досягається за допомогою спеціальних мотузок і фіксування одного з партнерів у певних позах.

«Чому БДСМ? У багатьох необізнаних людей, є переконання, що це – насильство. Я вважаю, БДСМ – більш відповідальна практика, ніж «звичайна» сексуальна взаємодія, тому що вона базується на трьох таких китах, як згода, добровільність і відповідальність. Перш ніж перейти до БДСМ-сесії, люди читають про це, промовляють що конкретно вони хочуть, як вони це будуть реалізовувати. Існує дуже багато правил», – розповідає співорганізаторка форуму Катерина Шилова.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Якщо говорити про відчуття, то фізіологічно в основі БДСМ лежить підвищення рівня сексуального збудження людини і отримання нею психофізіологічного задоволення. Досягається це за допомогою свідомого порушення табу.

При цьому БДСМ може бути перформансом, зовсім не пов’язаним із статевим актом, так і його частиною або варіантом петингу. На заході гостям запропонували подивитися шибарі-перформанс, де Юлія Васильєва продемонструвала відкритість, чуттєвість і красу бондажу.

«Як не дивно, БДСМ – це також про турботу. Увесь час треба стежити за самопочуттям партнера чи партнерки, з якими ти це практикуєш. Коли люди бачать, що це не зовсім те, що вони думали, у них виникає можливість реалізувати свої бажання», – підкреслює Катерина.

Отже, славнозвісна фраза «Нікому немає справи до того, що ви робите у своїх спальнях» набуває в такому контексті зовсім іншого змісту. «Ми повинні дозволяти собі експериментувати в отриманні задоволення, бо ніхто не може нам заборонити ловити власний кайф, якщо це приносить задоволення партнеру/партнерці і не виходить за межі законодавства», – і жартома і всерйоз зазначає лекторка і фахівчин
я з БДСМ-практик Юлія Васильєва.

Форум відбувся за фінансової підтримки проекту ENGAGE, що реалізується Pact, Inc., за підтримки USAID, ГО «КиївПрайд», ГО «ХЖО “Сфера».
Матеріал підготовлено Аліною Курлович за редакцією анни шаригіної.