© Сфера 2008 - 2009 рр.
© Чернигіна В.
- дизайн сайту
Усі права захищені Законом України "Про авторське право і суміжні права". Використання матеріалів дозволяється з письмової згоди авторів і обов'язковим посиланням на ресурс.

На сайті використані фото відомих моделей та фотографів. Усі фото узяті з відкритих джерел.
 
 




Ліки від ґендерних стереотипі.
© Ольга Плахотник
Інформаційно-просвітницьке видання «Я»,дайджест випусків 2003 - 2007




КОЛИ МЕНІ ДОВОДИТЬСЯ РОЗПОВІДАТИ про ґендер та ґендерну політику різним громадянам (наприклад, держслужбовцям, або студентам, або своїм друзям), я усвідомлюю, що найлегше продемонструвати, де ж той «ґендер» ховається на прикладі саме ґендерних стереотипів (або кліше). Це слово всім відоме, і всі розуміють його скоріш негативний обмежуючий смисл. Тобто стереотипи не завжди адекватно відображають реальність, а частенько спотворюють її до невпізнанності.

І дійсно, якщо вірити визначенню, що їх дають підручники з психології, то стереотип — це «сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом». І далі: «Якщо стереотипізація базується на достатній об’єктивній інформації, на якій робляться узагальнення, вона відображає вищий рівень пізнання людини людиною. Проте стереотипізація може бути помилковою, мати характер упередженості, коли інтерпретація фактів, на підставі яких робляться узагальнення, виявляється недостатньо аргументованою, а саміфакти не вичерпують сутності стосунків».

Ті ж самі психологи розкажуть, що без стереотипів людина існувати не може взагалі — так уже влаштована людська психіка. Проте чим вищим є інтелект певної особи, чим вдумливіше, критичніше ставиться ця особа до навколишнього світу й себе, тим менше вона підвладна стереотипам. І навпаки: психіка дітей і дорослих з невисоким інтелектом є наскрізь стереотипізованою. Ви особисто до кого належите?

Які ж найпоширеніші в нашій культурі стереотипи щодо людей певної статі? Звернемося до статті Л.Семенової «Як нав’язуються стереотипи» в книзі «Ґендер для чайників», виданої нещодавно при підтримці Фонду імені Генріха Бьолля. Ось які типові ґендерні стереотипи (вони ж — міфи, бо спростовуються як науковими дослідженнями, так і самим життям) наводить авторка.


МІФ І. Між чоловіком і жінкою — просто таки прірва відмінностей. Вони наче істоти з різнихпланет (як зветься одна з популярних, проте зовсім не наукових книжечок, «Чоловіки — з Марсу, жінки — з Венери»).


Насправді науковці з різних областей знання сходяться сьогодні на тому, що між чоловіками й жінками, що живуть в одній країні у схожих соціальних умовах, відмінності складають не більше 10% всіх показників, а схожість — 90%. Тобто між харків’янкою і харків’янином одного соціального прошарку набагато більше спільного і схожого, ніж, наприклад, між харків’янкою і жінкою з глухої індійської провінції.

МІФ ІІ. Відмінності між чоловіками й жінками мають суто біологічну природу, отже, є неподоланними й вічними. Як писав про це фундатор психоаналізу З. Фрейд, «анатомія — це доля...».


Саме поняття «ґендер» передбачає той момент, що основна маса відмінностей між статями має не природне (природжене) походження, а є наслідком виховання, соціалізації, впливу культури й суспільства. Це теж факт, який важко заперечувати. Вказана сентенція дідуся Фрейда є, на жаль, зовсім неактуальною, застарілою.

МІФ ІІІ. На відміну від чоловіків, жінки мають нижчі інтелектуальні здібності, нелогічне, ірраціональне мислення і, як наслідок, нижчу професійну компетентність. Звідси — поширене уявлення про жінок як про гірших працівників на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях.


Не тільки дослідження психологів, але й саме життя доводить хибність цього твердження. На сьогодні люди обох статей можуть на рівних демонструвати високі розумові й організаційні здібності. А ось чи створює суспільство для цього рівні умови — це окреме питання. Гадаю, що в Верховній Раді України так мало жінок зовсім не через їх розумову неповноцінність: є якісь інші чинники...

МІФ ІV. На відміну від жінок, чоловіки менш емоційні, нездатні до співчуття й співпереживання.


Цей міф обходиться людству дуже дорого. Наприклад, українським чоловікам він вартує десь 12 років життя — саме такою є різниця в середній тривалості життя чоловіків і жінок. Хлопчика змалечку привчають стримувати свої почуття, не плакати («Ти ж хлопець! Солдат!»). А як писав видатний хірург Пірогов, «невиплакані сльози змушують плакати внутрішні органи». То ж ранні інфаркти й інсульти в чоловіків — це прямий наслідок стереотипного уявлення про «чоловічу нечутливість»...

МІФ V. Жінки від природи мають потребу у створенні сім’ї та народженні дітей, в той час як чоловікам це зовсім не потрібно.


Про те, що ті чи інші потреби чоловіка й жінки продиктовані не природою, а суспільством, ми вже говорили. Для багатьох сучасних жінок шлюб і народження дитини є безумовною перешкодою для їх кар’єрних планів, тому у всьому світі зростає показник середнього віку материнства. І це та об’єктивна реальність, з якою приходиться рахуватися державам при плануванні своєї демографічної політики. А як вам такі статистичні дані: шлюб додає середньостатистичному європейському чоловікові 1,7 року життя, але забирає 1,4 року життя в середньостатистичної європейської жінки? З них випливає, що шлюб «вигідніший» для чоловіків, аніж для жінок. Так що не все тут просто...

Де ж юрмляться вищенаведені стереотипи? Не буде перебільшенням сказати: абсолютно скрізь. Ними пронизане все наше життя: в сім’ї та вдома, на вулиці і в публічних місцях, у дитсадочку, школі, університеті... Перелік можна продовжувати. Щедро відтворює і множить ґендерні стереотипи комерційна реклама, телевізійні серіали й ток_шоу, комерційний кінематограф та популярна художня література.

Але найбільше полюбляють видавати ґендерні стереотипи за реальність видання з популярної психології та відповідні сторінки в дівочих та жіночих журналах. Ось де розгулялися міфи й стереотипи! Найстрашніше в цьому те, що через тотальний вплив масової культури коло замикається: молода людина сприймає всі ці нісенітниці за чисту правду, починає наслідувати вказаним порадам, виховує у відповідних нормах своїх (і чужих, коли професія те передбачає) дітей, і так далі, і так далі.

І як би ми не обурювалися засиллям ґендерних стереотипів, вони майже вічні: на них базується потужна споруда нашої культури, економіки, політики і т.д. Дуже прогресивний Закон України «Про рівні права і можливості жінок та чоловіків» не в силах перевернути стереотипи в людських головах. Єдине, що може їх вразити, — це коли окремі люди почнуть їх бачити і відрізняти від справжнього життя. Зрештою, цей засіб — а його можна назвати «індивідуальним критичним мисленням» — є універсальним щодо будь_яких різновидів соціальних стереотипів, упереджень чи кліше, не лише ґендерних.


Отже, рецепт засобу проти ґендерних стереотипів в остаточному вигляді такий:

1. Ознайомитись з основами ґендерної теорії й спробувати дивитись на світ через «ґендерні окуляри».

2. Навчитись відрізняти стереотипні уявлення та кліше від реального життя.

3. Слідкувати повсякчас за собою, щоб не відтворювати стереотипи, а ставитись до людей і світу вдумливо й неупереджено.

4. Навчити пп. 1—3 хоча б кількох інших людей (своїх дітей, друзів, учнів чи студентів).

Може, хтось із наших читачів знає інші рецепти?

Поділіться, будь ласка, ми радо опублікуємо ваш досвід на сторінках часопису. «Я»


ПОЛЬГА ПЛАХОТНІК
національний експерт з ґендерної політики, старший викладач кафедри
філософії Національного аерокосмічного університету «ХАІ».
Співробітниця ХЖО «Крона» та Харківського центру ґендерних
досліджень; кандидат філософських наук.