(Ukr) У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У Харкові відбувся форум під назвою: «Сучасна сім’я: традиції та варіації». Цього разу гостей не вчили, як утримати «другу половинку» поки смерть не розлучить, а запропонували нові погляди на поняття родини. Форум тривав три дні, під час яких організаторки підняли цілий пласт сучасних проблем, що йдуть у розріз із «традиційним» уявленням про сім’ю.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Я не можу говорити, що люблю

Чи не задумувалися ви про те, що дедалі більше людей свідомо залишаються самотніми, живуть у громадянському шлюбі або їхня сім’я – це складні міжособистісні стосунки на різних рівнях? Звичайно, можна цих людей викреслити зі своєї картини світу, і не помічати, або ж почати досліджувати те, що відбувається довкола.

Наразі багатьом людям уже не так важливий шлюб, або ж вони не хочуть усе життя провести із однією людиною. Змін вони прагнуть із різних причин: у одних проходять почуття, інші ж – у стосунках почуваються некомфортно. Однак суспільство продовжує тиснути і диктувати «правильну» лінію усім, без включення їхньої індивідуальності у систему своїх цінностей.

Крім того, «традиційна» українська родина ніколи не зіштовхнеться із тими реаліями, від яких, наприклад, потерпають одностатеві пари: відмова держави у реєстрації шлюбу, неможливість вирішувати питання здоров’я, якщо партнер чи партнерка знаходяться у важкому стані, наслідувати майно, бути похованими разом. Або ж, навіть, повсякденні речі, які недосяжні одностатевим парам – маленькі символи «буденного» щастя, – неможливість бути визнаними у своїх почуттях: ходити, тримаючись за руки, обійматися у кіно тощо.

Жінка ти, чи ні: де твій борщ?

Про відповідальність у стосунках говорять на кожному кроці. Нас із дитинства привчають до думки, що приблизно до 25 років ми створимо родину. Із самого малку нам у голови закладають зернятка «мудрості» як стати гарною дружиною або чоловіком.

Наприклад, одну із найпоширеніших байок жінки чують із пелюшок: щоб створити міцну родину, дівчині треба навчитися смачно готувати. Дівчатам погрожують, що інакше чоловік «обміняє» її на іншу дружину, яка ніколи не пересолить борщ. Також майбутня дружина повинна бути гарною мамою. Її нагородять цим званням лише тоді, коли жінка кине роботу та присвятить увесь вільний час своїй кровинці.

Однак чи вчили дівчину тому, що у стосунках вона повинна лишатися самодостатньою, а її потреби та бажання не можуть бути вторинними? І, незважаючи на те, стосунки це чи вже шлюб, вона має повне право на своє «ні».

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Це перше, чому нас не вчили

Жіноче «ні», незважаючи на XXI століття, так і залишається білою плямою. У суспільстві відмова жінки – це не конкретна позиція, а цікава гра. Бо «ні» в інтерпретації «сильної статі» (певна річ, не без допомоги стереотипів) набуває різних значень: «так», «не зараз, а потім», «я сумніваюся» тощо.

Щоб пояснити абсурдність ситуації, лекторка заходу «Культура згоди в сексі та стосунках» використала метафору пригощання чаєм: наприклад, ти запитуєш у людини, чи хоче вона чаю. Вона каже, що не хоче, однак у твоїй свідомості запалюється червона лампочка, яка сигналізує: «Жіноче «ні» – це так». Ти йдеш, ставиш чайник та робиш напій. Приносиш у кімнату чай і, очевидно, стикаєшся із нерозумінням: «Навіщо було робити чай, якщо я не хочу його пити?».

Можна перенести це на більш значущі речі. Приміром, ти не хочеш іти з улюбленої роботи, а твій партнер/-ка вважає, що ти граєшся. Ти не хочеш дітей взагалі, а тобі увесь час повторюють: «Та це зараз, потім захочеш». Ти не хочеш сексу, а тобі у відповідь: «Та то ти ламаєшся — насправді тобі ж неважко!», або: «Ти ж жінка, ти повинна соромитися і мовчати, а не говорити відкрито про свої бажання».

У таких ситуаціях твоя згода чи заперечення втрачають силу. Це продукує насильство у стосунках та геть нівелює жіночу позицію.

Згідно зі статистикою, одна п’ята частина людей, які здійснюють насильство в США – це партнери жертви. Навіть для Америки, у якій досить розвинута практика сексуального вихован
ня, це залишається актуальною проблемою. У нас із цим справи йдуть набагато гірше, бо люди замовчують випадки насильства. «І флешмоб #ЯНеБоюсьСказати показав наскільки часто це зустрічається у наших реаліях», – розповідає спікерка заходу Анна Зябликова.

Культура згоди у нашій країні лишається за ширмою незнання. Що є «згода», як її отримати? Що означає мовчання? І як запитати про бажання робити разом секс, дітей або ремонт. Розмиті межі заважають створювати міцні стосунки, бути чесними щодо власних бажань та переконань. З такою проблемою зіштовхуються пари на різних етапах стосунків, але що серйозніші відносини, то критичнішим стає мовчання для них обох.

«Треба розмовляти. Я розумію, і на власному прикладі переконалася, що це досить складно, адже це потребує навичок саморефлексії та формулювання почуттів у слова. Однак, коли я кожного разу переступаю через якісь свої комплекси, то мені хочеться кричати, як це круто», — ділиться досвідом Анна Зябликова.

Табу на задоволення

Відголоски радянського «у нас сексу немає» відбиваються у табуйованості обговорення цієї теми – не лише між поколіннями – між однолітками, друзями та навіть між партнерами/партнерками по сексу.

Більше того, уникання розмов про секс батьків із дітьми призводить до самозасудження і осуду інших. І от уже будь-хто поза місіонерськими сексуальними практиками може відчути себе збоченцем або збоченкою. Партнери у начебто моногамних стосунках шукають задоволень із іншими замість того, щоб відкрито запропонувати еротичний експеримент, заснований на порозумінні та взаємоповазі. Бо про квіточки і «тато поцілував маму» із нами поговорили, а про мастурбацію, жіночі презервативи та домінування нас тільки лякали зайвим волоссям на долонях і божим гнівом.

На заході «Культура згоди у сексі та стосунках» підняли й досить провокативну тему. Замість того, щоб запросити на лекцію докторку наук, організаторки у цей вечір запросили фахівчиню із фетиш/БДСМ-заходів Юлію Васильєву. Жінка вже більше 10 років практикує домінування та японське шибарі (зв’язування).

Лекторка розповіла, що, попри стереотипи, лише 5-10% БДСМ-практик пов’язані із завданням болю під час сексу, однак навіть вони виконуються лише за згодою обох сторін у заздалегідь обговорених межах. Усі інші практики спрямовані на те, щоб передати контроль над своїм тілом іншій людині. Це досягається за допомогою спеціальних мотузок і фіксування одного з партнерів у певних позах.

«Чому БДСМ? У багатьох необізнаних людей, є переконання, що це — насильство. Я вважаю, БДСМ – більш відповідальна практика, ніж «звичайна» сексуальна взаємодія, тому що вона базується на трьох таких китах, як згода, добровільність і відповідальність. Перш ніж перейти до БДСМ-сесії, люди читають про це, промовляють що конкретно вони хочуть, як вони це будуть реалізовувати. Існує дуже багато правил», – розповідає співорганізаторка форуму Катерина Шилова.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Якщо говорити про відчуття, то фізіологічно в основі БДСМ лежить підвищення рівня сексуального збудження людини і отримання нею психофізіологічного задоволення. Досягається це за допомогою свідомого порушення табу.

При цьому БДСМ може бути перформансом, зовсім не пов’язаним із статевим актом, так і його частиною або варіантом петингу. На заході гостям запропонували подивитися шибарі-перформанс, де Юлія Васильєва продемонструвала відкритість, чуттєвість і красу бондажу.

«Як не дивно, БДСМ – це також про турботу. Увесь час треба стежити за самопочуттям партнера чи партнерки, з якими ти це практикуєш. Коли люди бачать, що це не зовсім те, що вони думали, у них виникає можливість реалізувати свої бажання», – підкреслює Катерина.

Отже, славнозвісна фраза «Нікому немає справи до того, що ви робите у своїх спальнях» набуває в такому контексті зовсім іншого змісту. «Ми повинні дозволяти собі експериментувати в отриманні задоволення, бо ніхто не може нам заборонити ловити власний кайф, якщо це приносить задоволення партнеру/партнерці і не виходить за межі законодавства», – і жартома і всерйоз зазначає лекторка і фахівчин
я з БДСМ-практик Юлія Васильєва.

Форум відбувся за фінансової підтримки проекту ENGAGE, що реалізується Pact, Inc., за підтримки USAID, ГО «КиївПрайд», ГО «ХЖО “Сфера».
Матеріал підготовлено Аліною Курлович за редакцією анни шаригіної.

Анонс мероприятий в Харькове к Международному дню камин-аута 2017

11 октября — во Всемирный день каминг-аута — в Харькове в 18.30 возле Исторического музея (ул. Университетская, 5) состоится публичная акция — Музыкальный перформанс в поддержку видимости ЛГБТ.

Coming out (с англ.) — “выход из шкафа”,
открытое и добровольное признание человеком своей сексуальной ориентации или гендерной идентичности. Это непосредственно связано с человеческим достоинством и самоуважением.

Для людей, чьё самоощущение совпадает с биологическим полом, и для людей гетеросексуальной ориентации нет нужды совершать каминг аут, так как их гендер и модель отношений как бы сами собой разумеются.

Но большинстволюдей гомосексуальной, бисексуальной ориентации или трансгендерной идентичности подвержены дискриминации и страдают от ненависти других.

Можно поболтать о личной жизни не с тем сотрудником – и вылететь с работы. Неудачно познакомиться в интернете – и лишиться поддержки всей семьи.
Идти домой из клуба – и оказаться в больнице с переломами.
Если же тебя зовут Мария, но у тебя в паспорте написано “Иван”, то можно не делать вообще ничего — и однажды быть убитой.

Просто представьте себе, что это вы живете в постоянном ожидании опасности, хотя ничего плохого не сделали.

Именно поэтому некоторым лесбиянкам, геям, бисексуальным и трансгендерным (ЛГБТ) людям надоело скрываться.

Мы хотим жить в обществе, где больше открытости, безопасности и взаимной поддержки.
Мы знаем, что сексуальная ориентация — это часть жизни всех людей — построение отношений и семьи, субкультура, музыка и даже юмор.

Сегодня, 11 октября, мы собрались, чтобы сказать:
мы есть, мы разные и мы живём в этом городе тоже!

В чём ограничены права человека в Украине в зависимости от сексуальной ориентации и/или гендерной идентичности?
  • Преступления на почве ненависти.
    Нападения, преследование, избиения, пытки, унижения, шантаж и убийства по признаку сексуальной ориентации и/или гендерной идентичности в Украине рассматриваются как “обычное” хулиганство.
  • Регистрация брака.
    Как возможность создать союз, охраняемый государством и в результате вести вместе быт, передавать наследство, посещать близкого человека в реанимации, принять важныее решения, которые могут спасти жизнь супруга/супруги и, в конце концов, возможность быть похороненными рядом друг с другом не доступны, если партнёры одного пола.
  • Отсутствие квалифицированной медицинской помощи.
    В случае гендерной дисфории (мучительного несоответствия гендерной идентичности приписанному полу) в Украине крайне сложно получить лечение — и по юридическим причинам и ввиду отсутствия специалистов/ок.

Акция проводится ГО ХЖО «Сфера» и неравнодушными харьковчанками и харьковчанами.

Более детальная информация на странице мероприятия в facebook

День каминг-аута в  Харькове

А дружественная инициатива СКЦ «Автономия» проводит 7 октября несколько культурно-образовательных и просто крутых мероприятий, посвященных Всемирному дню каминг-аута. Приходите!

07 октября 2017 года. Харьков.
Coming-out day in da squat у СКЦ «Автономия»

День каминг-аута в социально-культурном центре

Придя на сквот 7-го октября, вы сможете:

– забить свои тела ЛГБТ+/квир-тематическими татуировками, по специально созданным эскизам от наших ребят-мастеров;

– послушать лекции и поучаствовать в дискуссиях;

– глянуть кинчик в хорошей компании;

– покушать вкусный сквоттерский фалафель и не только.

16 дней против гендерного насилия

  • f1
  • f3
  • f3

В период с 25 ноября по 10 декабря «Сфера» присоединилась к интернет-флешмобу под названием #СуспільствоБезНасильства в поддержку кампании «16 дней против гендерного насилия». Участницы организации публиковали фото в фейсбуке с призывами остановить насилие в отношении женщин.

16 дней против гендерного насилия – это ежегодная международная кампания, призванная обратить внимание общества на проблему гендерно-обусловленного насилия. Стартует она 25 ноября в Международный день ликвидации гендерного насилия и завершается 10 декабря Международным днем прав человека. На протяжении всех 16 дней активистки и активисты проводят различные образовательные мероприятия, уличные или онлайн акции, флешмобы.

Акция солидарности с польскими женщинами

f1

3 октября участницы «Сферы», активист_ки «ФРИ» Харьков, анархо-феминист_ки и другие активные граждан_ки приняли участие в пикете польского консульства с требованием обратить внимание на права женщин. Пикет проходил в знак солидарности с польскими женщинами и «черным понедельником», массовым протестом в Польше против ужесточения законодательства, которое предусматривает введение уголовной ответственности за прерывание беременности.

f3

«Это акция солидарности с польскими женщинами, которые объединились против законопроекта о жёстком запрете абортов. Акция посвящена праву женщины распоряжаться своим телом, — прокомментировала цель акции собравшимся журналистам координаторка акции, вице-президентка ХЖО «Сфера» Анна Шарыгина. — У мужчин в Польше есть право распоряжаться своими сперматозоидами, а у женщин нет возможности распоряжаться своей маткой. Это прямая дискриминация».

f3

В конце акции активист_ки оставили возле консульства слепок женской вагины как символическое напоминание польским дипломатам о том, что законопроект нарушает права женщин.

f3

*«Черный протест» — это реакция на проект «Стоп абортам», предусматривающий жесткий запрет абортов в Польше и введение в ряде случаев уголовной ответственности за их совершение. В понедельник, 3 октября, сотни тысяч польских женщин вышли в черной одежде на улицы в знак протеста против данного законопроекта. Акция получила название «черный понедельник».

В КвирХоум Харьков сформировалось фетиш-bdsm-направление просветительской деятельности

  • f1
  • f4
  • f3

Тема различных сексуальных культур и практик в нашем обществе всё ещё остаётся табуированной для обсуждения и образования. Возможно, именно с этим связан высокий уровень правонарушений в сфере сексуальности в Украине – насилие, гомофобные атаки, речи ненависти и т.п.
Лесбиянки, геи, бисексуальные и трансгенденые люди, получившие воспитание на территории консервативного постсоветского пространства, так же, как и гетеросексуалы, мало образованы в вопросах сексуальных практик. А при попытке получить информацию в этой сфере, в первую очередь наталкиваешься на переполняющее Интернет порно, в котором часто пропагандируется насилие и агрессия.

Для того, чтобы распространять знание об экологичных, взаимоуважительных и доверительных сексуальных практиках КвирХоум Харьков и Bondage Studio Юлии Васильевой решили начать просветительскую работу для ЛГБТ-людей и дружественных людей других сексуальных ориентаций и гендерных идентичностей.
Так, в сентябре Юлия Васильева провела мастер-класс по технике японского связывания Шибари, а в октябре Джей Робин организовал содержательную лекцию-дискуссию о культуре фетишей.
«В ближайшее время при поддержке Bondage Studio Юлии Васильевой мы планируем провести серию дискуссионных и практических мероприятий о бдсм-практиках и продолжим исследовать культуру Шибари», — говорит координатор этого направления Джей Робин.
«Самое важное, что люди разных сексуальных ориентаций и гендерных идентичностей могут общаться на личные темы в доверительной, безопасной обстановке и получать почти эксклюзивные знания о сексуальных практиках. Мы надеемся, что это приведёт к развитию культуры ненасилия в отношениях вцелом», — говорит Анна Шарыгина – координаторка КвирХоум Харьков

*КвирХоум Харьков — комьюнити-центр для лесбиянок, геев, бисексуальных, трансгендерных и дружественных людей других сексуальных ориентаций и гендерных идентичностей. Один из шести в Украине. Организован при поддержке ВГО «Гей-Альянс Украина»

Фэшн-революция. История мини-юбки

© «Fashion Revolution. A History of the Miniskirt»,
2009 Переклад: Катана, 2009 р.

img1

60-ые года прошлого века стали политически ответственным десятилетием революции и изменений. Аполлон 11 стал первым аппаратом, приземлившимся на Луне, Акт о Гражданских Правах 1964-го стал законом, Вьетнам взбушевался, Битломания охватила мир, противозачаточные таблетки ударили по рынку, и новый культ юности, так называемый, «Молодежетрясение» полностью захватил многие сферы жизни. Среди этих драматических политических и культурных изменений появилась одна из самых живучих и спорных икон эпохи: мини-юбка (или мини юбка).

Существуя, неожиданно, с древних времен этот маленький и сексуальный кусок ткани воплотил некоторые наиболее очаровательные парадоксы нашего времени, так как она предлагает и эмпауермент1 и ранимость, независимость и желание нравиться, попытку скрыть и показать, зрелость и игривость, освобождение и эксплуатацию. Одновременно осуждена и любима, мини-юбка разразилась среди политического пейзажа, и женщины внезапно обратили внимание на то, что было спрятано годами – женские ноги.

Читати статтю (рос.)