(Ukrainian) У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У мовчанні права нема: культура згоди у сексі та стосунках

У Харкові відбувся форум під назвою: «Сучасна сім’я: традиції та варіації». Цього разу гостей не вчили, як утримати «другу половинку» поки смерть не розлучить, а запропонували нові погляди на поняття родини. Форум тривав три дні, під час яких організаторки підняли цілий пласт сучасних проблем, що йдуть у розріз із «традиційним» уявленням про сім’ю.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Я не можу говорити, що люблю

Чи не задумувалися ви про те, що дедалі більше людей свідомо залишаються самотніми, живуть у громадянському шлюбі або їхня сім’я – це складні міжособистісні стосунки на різних рівнях? Звичайно, можна цих людей викреслити зі своєї картини світу, і не помічати, або ж почати досліджувати те, що відбувається довкола.

Наразі багатьом людям уже не так важливий шлюб, або ж вони не хочуть усе життя провести із однією людиною. Змін вони прагнуть із різних причин: у одних проходять почуття, інші ж – у стосунках почуваються некомфортно. Однак суспільство продовжує тиснути і диктувати «правильну» лінію усім, без включення їхньої індивідуальності у систему своїх цінностей.

Крім того, «традиційна» українська родина ніколи не зіштовхнеться із тими реаліями, від яких, наприклад, потерпають одностатеві пари: відмова держави у реєстрації шлюбу, неможливість вирішувати питання здоров’я, якщо партнер чи партнерка знаходяться у важкому стані, наслідувати майно, бути похованими разом. Або ж, навіть, повсякденні речі, які недосяжні одностатевим парам – маленькі символи «буденного» щастя, – неможливість бути визнаними у своїх почуттях: ходити, тримаючись за руки, обійматися у кіно тощо.

Жінка ти, чи ні: де твій борщ?

Про відповідальність у стосунках говорять на кожному кроці. Нас із дитинства привчають до думки, що приблизно до 25 років ми створимо родину. Із самого малку нам у голови закладають зернятка «мудрості» як стати гарною дружиною або чоловіком.

Наприклад, одну із найпоширеніших байок жінки чують із пелюшок: щоб створити міцну родину, дівчині треба навчитися смачно готувати. Дівчатам погрожують, що інакше чоловік «обміняє» її на іншу дружину, яка ніколи не пересолить борщ. Також майбутня дружина повинна бути гарною мамою. Її нагородять цим званням лише тоді, коли жінка кине роботу та присвятить увесь вільний час своїй кровинці.

Однак чи вчили дівчину тому, що у стосунках вона повинна лишатися самодостатньою, а її потреби та бажання не можуть бути вторинними? І, незважаючи на те, стосунки це чи вже шлюб, вона має повне право на своє «ні».

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Це перше, чому нас не вчили

Жіноче «ні», незважаючи на XXI століття, так і залишається білою плямою. У суспільстві відмова жінки – це не конкретна позиція, а цікава гра. Бо «ні» в інтерпретації «сильної статі» (певна річ, не без допомоги стереотипів) набуває різних значень: «так», «не зараз, а потім», «я сумніваюся» тощо.

Щоб пояснити абсурдність ситуації, лекторка заходу «Культура згоди в сексі та стосунках» використала метафору пригощання чаєм: наприклад, ти запитуєш у людини, чи хоче вона чаю. Вона каже, що не хоче, однак у твоїй свідомості запалюється червона лампочка, яка сигналізує: «Жіноче «ні» – це так». Ти йдеш, ставиш чайник та робиш напій. Приносиш у кімнату чай і, очевидно, стикаєшся із нерозумінням: «Навіщо було робити чай, якщо я не хочу його пити?».

Можна перенести це на більш значущі речі. Приміром, ти не хочеш іти з улюбленої роботи, а твій партнер/-ка вважає, що ти граєшся. Ти не хочеш дітей взагалі, а тобі увесь час повторюють: «Та це зараз, потім захочеш». Ти не хочеш сексу, а тобі у відповідь: «Та то ти ламаєшся – насправді тобі ж неважко!», або: «Ти ж жінка, ти повинна соромитися і мовчати, а не говорити відкрито про свої бажання».

У таких ситуаціях твоя згода чи заперечення втрачають силу. Це продукує насильство у стосунках та геть нівелює жіночу позицію.

Згідно зі статистикою, одна п’ята частина людей, які здійснюють насильство в США – це партнери жертви. Навіть для Америки, у якій досить розвинута практика сексуального вихован
ня, це залишається актуальною проблемою. У нас із цим справи йдуть набагато гірше, бо люди замовчують випадки насильства. «І флешмоб #ЯНеБоюсьСказати показав наскільки часто це зустрічається у наших реаліях», – розповідає спікерка заходу Анна Зябликова.

Культура згоди у нашій країні лишається за ширмою незнання. Що є «згода», як її отримати? Що означає мовчання? І як запитати про бажання робити разом секс, дітей або ремонт. Розмиті межі заважають створювати міцні стосунки, бути чесними щодо власних бажань та переконань. З такою проблемою зіштовхуються пари на різних етапах стосунків, але що серйозніші відносини, то критичнішим стає мовчання для них обох.

«Треба розмовляти. Я розумію, і на власному прикладі переконалася, що це досить складно, адже це потребує навичок саморефлексії та формулювання почуттів у слова. Однак, коли я кожного разу переступаю через якісь свої комплекси, то мені хочеться кричати, як це круто», – ділиться досвідом Анна Зябликова.

Табу на задоволення

Відголоски радянського «у нас сексу немає» відбиваються у табуйованості обговорення цієї теми – не лише між поколіннями – між однолітками, друзями та навіть між партнерами/партнерками по сексу.

Більше того, уникання розмов про секс батьків із дітьми призводить до самозасудження і осуду інших. І от уже будь-хто поза місіонерськими сексуальними практиками може відчути себе збоченцем або збоченкою. Партнери у начебто моногамних стосунках шукають задоволень із іншими замість того, щоб відкрито запропонувати еротичний експеримент, заснований на порозумінні та взаємоповазі. Бо про квіточки і «тато поцілував маму» із нами поговорили, а про мастурбацію, жіночі презервативи та домінування нас тільки лякали зайвим волоссям на долонях і божим гнівом.

На заході «Культура згоди у сексі та стосунках» підняли й досить провокативну тему. Замість того, щоб запросити на лекцію докторку наук, організаторки у цей вечір запросили фахівчиню із фетиш/БДСМ-заходів Юлію Васильєву. Жінка вже більше 10 років практикує домінування та японське шибарі (зв’язування).

Лекторка розповіла, що, попри стереотипи, лише 5-10% БДСМ-практик пов’язані із завданням болю під час сексу, однак навіть вони виконуються лише за згодою обох сторін у заздалегідь обговорених межах. Усі інші практики спрямовані на те, щоб передати контроль над своїм тілом іншій людині. Це досягається за допомогою спеціальних мотузок і фіксування одного з партнерів у певних позах.

«Чому БДСМ? У багатьох необізнаних людей, є переконання, що це – насильство. Я вважаю, БДСМ – більш відповідальна практика, ніж «звичайна» сексуальна взаємодія, тому що вона базується на трьох таких китах, як згода, добровільність і відповідальність. Перш ніж перейти до БДСМ-сесії, люди читають про це, промовляють що конкретно вони хочуть, як вони це будуть реалізовувати. Існує дуже багато правил», – розповідає співорганізаторка форуму Катерина Шилова.

Форум Сучасна сім’я: традиції та варіації

Якщо говорити про відчуття, то фізіологічно в основі БДСМ лежить підвищення рівня сексуального збудження людини і отримання нею психофізіологічного задоволення. Досягається це за допомогою свідомого порушення табу.

При цьому БДСМ може бути перформансом, зовсім не пов’язаним із статевим актом, так і його частиною або варіантом петингу. На заході гостям запропонували подивитися шибарі-перформанс, де Юлія Васильєва продемонструвала відкритість, чуттєвість і красу бондажу.

«Як не дивно, БДСМ – це також про турботу. Увесь час треба стежити за самопочуттям партнера чи партнерки, з якими ти це практикуєш. Коли люди бачать, що це не зовсім те, що вони думали, у них виникає можливість реалізувати свої бажання», – підкреслює Катерина.

Отже, славнозвісна фраза «Нікому немає справи до того, що ви робите у своїх спальнях» набуває в такому контексті зовсім іншого змісту. «Ми повинні дозволяти собі експериментувати в отриманні задоволення, бо ніхто не може нам заборонити ловити власний кайф, якщо це приносить задоволення партнеру/партнерці і не виходить за межі законодавства», – і жартома і всерйоз зазначає лекторка і фахівчин
я з БДСМ-практик Юлія Васильєва.

Форум відбувся за фінансової підтримки проекту ENGAGE, що реалізується Pact, Inc., за підтримки USAID, ГО «КиївПрайд», ГО «ХЖО “Сфера».
Матеріал підготовлено Аліною Курлович за редакцією анни шаригіної.